ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року                                                                                                № 26963/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді                   Каралюса В.М.,

суддів                             Пліша М.А., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання           Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання податкової вимоги  нечинною,-

        ВСТАНОВИЛА :

В березні 2009 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинною першої податкової вимоги №1/1100 від 10.03.2009 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що в оскаржуваній податковій вимозі відповідач повідомив позивача про те, що у останнього виник податковий борг за узгодженими податковими зобов»язаннями зі сплати збору за розвиток виноградництва, садівництва і хмелярства, розмір якого становить 36079,83 грн. Відповідно до платіжного доручення №1021 від 09.02.2009 року позивач виконала вказані зобов»язання шляхом звернення до обслуговуючого банку Рівненської філії комерційного банку «Західінкомбанк», який взяв на себе зобов»язання надавати позивачу послуги, пов»язані з переказами грошей з його рахунку.

На думку позивача, на підставі п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків не несе відповідальності за неперерахування банком платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Рівне від 10.03.2009 року за №1/1100.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі норм Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 вини платника податків у ненадходженні до бюджету збору немає, а тому подавши належним чином оформлене платіжне доручення про перерахування збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства банку, позивач не може відповідати за несвоєчасну сплату даного збору. Отож, дії відповідача по обліку за картками особового рахунку суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в розмірі 36079.83 грн. як податкової заборгованості, є неправомірними. І як наслідок, прийнята ДПІ у м. Рівне перша податкова вимога №1/1100 від 10.03.2009 року про сплату податкового боргу в сумі 36079.83 грн. є нечинною.

Не погодившись із постановою суду її оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція у м. Рівне, просить останню скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що узгоджене, але не сплачене в установлений строк податкове зобов»язання , в тому числі пеня, нарахована на суму такого податкового зобов»язання, є податковим боргом платника податків, який позивачем вчасно не був сплачений.  Крім того позивачем не надано доказів існування спору між банком та ним стосовно сплати платнику пені за кожний день прострочення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено,  що згідно поданого звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за січень 2009 року, поданого 20.02.2009 року за №6792, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 самостійно визначила зобов»язання по збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 36079.83 грн.

Колегія суддів зазначає, що 9 лютого 2009 року позивач надав обслуговуючому банку - Рівненській філії комерційного банку «Західінкомбанк» платіжне доручення №1021 на суму 100000 грн. (призначення платежу *;101;2273505748;16060100;01; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за січень 2009 р. по строку 09.02.09 Перераховано повністю;). Згідно вищенаведеного платіжного доручення банк поставив відмітку про виконання міжбанківського переказу коштів 9 лютого 2009 року.

        Відповідно до п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346 та п.2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 року, договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладеного 19.08.1998 року між позивачем та комерційним банком «Західінкомбанк» в особі керуючого Рівненською філією, банк зобов»язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов»язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстаннції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивач здійснив перерахунок платіжним дорученням №1021 від 09.02.2009 року, а отже виконав необхідні дії по сплаті суми збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, стосовно якої заявлена перша податкова вимога.

Колегія суддів приходить до переконання, що визначальним в даному спорі є те, з чиєї вини не відбулося повного внесення податку, збору (обов»язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Оскільки це не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред»явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення

Керуючись  ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів, -                            

        УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року у справі  №2а-3250/09 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

             Головуючий суддя:                                                   В.М. Каралюс  

                                    Судді:                                                                          М.А. Пліш

                                                                                               Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 28.12.2009 р.