КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенко А.М., Харчука В.М.
при секретарі Товкан І.І.
з участю відповідача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2307 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам”янець-Подільського міськрайонного суду від 07 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
17.05.2009 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на 1/9 частини житлового будинкуАДРЕСА_1. В обґрунтування позову вона вказувала, що придбала житло разом з відповідачем під час фактичних шлюбних стосунків за спільні кошти.
Рішенням Кам”янець-Подяльського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено. Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не доведені, оскільки предмет спору придбаний до реєстрації шлюбу і на думку суду позивачка не надала достатньо доказів, які б свідчили про придбання житла за спільні кошти і з метою створення спільної сумісної власності подружжя.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку і просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким визнати 1/9 частину житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2
При цьому апелянтка посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування судом матеріального та процесуального права.
ОСОБА_2 вказує, що перебувала з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних стосунках з 6 листопада 1988 року до 21 квітня 1989 року, коли за 20 000 крб. (по 10 000 крб. з кожного) вони придбали спірну частину будинку, яка була оформлена на ім’я ОСОБА_1. Після цього – 06.05.1989 року вони зареєстрували шлюб.
Апелянтка вважає, що цим обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки як і неправильно оцінив покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про спільне придбання нею з чоловіком житла.
Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Бондар О.О. Справа № 22ц-2307
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 2, 5
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 1089 року ОСОБА_1 відповідач по справі придбав 1/9 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Як встановлено тим же судом, сторони на момент придбання будинку в шлюбі не перебували (він зареєстрований 06 травня 1989 року, актовий запис № 317), а тому положення ст..22 КпШС УРСР, який діяв на той час на дані правовідносини не розповсюджується і підстав вважати спірний будинок спільною сумісною власністю подружжя не має. Тим більше, що згідно ст.24 КпШС УРСР майно, яке належало кожному з подружжя до одруження є власністю кожного з них.
Суд першої інстанції дав правильну оцінку всім зібраним по справі доказам з точки зору їх допустимості, достатності, достовірності і відносності та прийшов до правильного висновку про те, що спірна частина будівлі АДРЕСА_1 не є і спільною частковою власністю, оскільки позивачка не довела ні наявності між нею та відповідачем домовленості на створення такої власності, ні розміру коштів, вкладених нею у придбання будинку, тобто розміру її частки в будинковолодінні.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_8, оскільки вони зацікавлені в результаті справи і крім того, покази цих свідків є недопустимими.
Так, ст.44 ЦК УРСР, яка діяла на той час, передбачає, що повинні укладатись в письмові формі угоди громадян між собою на суму понад 100 карб., а згідно ст.46 ЦК УРСР, недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатись для підтвердження угоди на покази свідків.
Аналогічні норми містить і ст.59 нині діючого ЦПК України, згідно якої, обставини справи, які за законом мають підтверджуватись певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В зв’язку з викладеним, суд першої інстанції, виходячи з вимог ст. 10 ЦПК України про обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог, прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кам”янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.В. Шершун