КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Варвус Ю.Д.
при секретарі Товкан І.І.
з участю ОСОБА_1 і ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2438 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам”янець-Подільського міськрайонного суду від 23 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
11.03.2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд. Він стверджував, що з 12.11.1988 року перебував в шлюбі з ОСОБА_1. 06.08.2007 року шлюб було розірвано. Позивач вказував, що за час спільного життя він з дружиною придбав кафе „Оазис”, вартістю 165 686 грн., автомобілі: НОМЕР_1, НОМЕР_2, ГАЗ – 53, д/н НОМЕР_3, ГАЗ 5327, д/н НОМЕР_4, УАЗ – 469Б, д/н НОМЕР_6, ЗІЛ – 4331 (на момент подання позову не зареєстрований в МРЕО), загальною вартістю 58000 грн. Крім того, як вказував позивач, ними споруджено незакінчений будівництвом будинок (готовність 57%), розташований АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_1. Позивач просив розділити між ним і відповідачкою майно і виділити йому незавершене будівництво, а відповідачці – кафе і автомобілі.
Рішенням Кам”янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області позов задоволено частково. Постановлено визнати незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 спільною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в рівних долях – 1/2 кожному без виділення в натурі. ОСОБА_1 виділено в натурі кафе „Оазис”, що знаходиться по вул. Заводській, 6а в м. Кам”янець-Подільському, а ОСОБА_2 – виділено у власність автомобілі НОМЕР_5; ЗІЛ-431610, д/н НОМЕР_7; ГАЗ-53, д/н НОМЕР_8; ГАЗ-5327, д/н НОМЕР_4; УАЗ-469Б, д/н НОМЕР_6.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що недобудований будинок, кафе і автотранспорт є спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки, як вказує суд, згідно висновку судово-технічної експертизи розділити
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Лисюк І.В. Справа № 22ц-2438
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 46
будинок в натурі неможливо, він, керуючись п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді судами справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, врахував, що жодна зі сторін не висказала згоди на сплату компенсації за його долю і на отримання такої, прийшов до висновку про необхідність визнання за ним права власності на незавершений будинок в рівних долях, без реального його поділу.
Що ж до іншого майна, то суд розділив його, виходячи з положень ч.3 ст.70 СК, виділивши дружині більшу частину майна, виходячи з інтересів неповнолітніх дітей, які знаходяться з відповідачкою.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Апелянтка просить рішення скасувати як незаконне, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому Вона посилається на неповноту з’ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Вона вказує, що суд незаконно надав статус незавершеного будівництвом об’єкту, розташованого по АДРЕСА_1, оскільки він не введений в експлуатацію, згідно висновків експертизи не може бути розділений в натурі і згідно ч.3 ст.331 ЦК України сторони в такому випадку можуть вважатись лише власниками будівельних матеріалів. Апелянтка посилається на те, що вартість ресурсів, витрачених на будівельно-монтажні роботи складає 171 035 грн. і, оскільки вона є власником земельної ділянки на якій вони розташовані, вона бажає сплатити відповідачу його частину вартості матеріалів. Що стосується кафе „Оазис”, то він не може включатись в спільну сумісну власність подружжя і не підлягає розподілу, оскільки є її власністю як приватного підприємця. Апелянтка також вказує, що суд не визначив загального обсягу спільного майна подружжя, не визначив його вартість і вартості долі кожного з подружжя.
Крім того, суд не вирішив кому має належати автомобіль ЗІЛ-4331, вартістю 19 970 грн. 86 коп., хоча і вказав вартість всіх транспортних засобів 58 000 грн., сюди входить вартість вказаного автомобіля. Тож, фактично ОСОБА_2 було виділено 5 автомобілів, вартістю 38 029 грн. 14 коп., а доля автомобіля ЗІЛ – 4331 вартістю19970 грн. не визначена.
Колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Згідно ст.311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Колегія суддів встановила, що при винесенні рішення, суд першої інстанції не вирішив долю автомобіля ЗІЛ _4331, вартістю 19970 грн., який на момент пред’явлення позову, як стверджували сторони, був придбаний по біржовій угоді, але не був зареєстрований.
На думку колегії суддів, цей недолік не може бути усунений шляхом винесення додаткового рішення, оскільки доля цього автомобіля (можлива реєстрація) на момент розгляду справи по суті, не встановлена.
Крім того, всупереч вимогам п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, суд першої інстанції не встановив обсяг спільно нажитого майна подружжя, наявного на час припинення спільного ведення господарства, не з’ясував джерело і час його придбання, не визначив об’єм і вартість частки майна, яке підлягає виділенню кожному з подружжя в натурі.
Згідно п.29 названої постанови Пленуму Верховного Суду України відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст. 52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Однак, без врахування наведеного, суд першої інстанції включив в перелік майна, яке підлягає розподілу як спільне сумісне майно подружжя кафе „Оазис”, не дивлячись на те, що цей об’єкт належить ОСОБА_1 як приватному підприємцю, фізичній особі і не підлягає розподілу.
Виділивши це кафе відповідачці, суд істотно порушив її права.
Стаття 331 ЦК України встановлює, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Однак, визнаючи за сторонами право власності на незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1, суд не врахував наведених положень закону, не дав правильної оцінки висновкам будівельної експертизи, не вирішив питання про можливість компенсації одній із сторін за частину названого майна (за наявності всіх передбачених законом умов).
Названі недоліки не дозволяють суду першої інстанції винести додаткове рішення, яким визначити долю автомобіля ЗІЛ – 4331 вартістю 19970 грн., а судовій колегії – прийняти рішення по справі.
В зв’язку з викладеним, керуючись ст.ст.307, 309, 311, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Кам”янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В.Шершун