КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2009 року                                             м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області

         в складі :  головуючого судді Шершуна В.В.

    суддів Костенка А.М., Ярмолюка О.І.                          

                                                   при секретарі Мороз А.В.

                                 з  участю прокурора Котика І.О., представника ОСОБА_1 –    

                                 ОСОБА_2 і ОСОБА_3    

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2236 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору – Перша Хмельницька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів  

в с т а н о в и л а :

В квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. На обґрунтування своїх вимог вона зазначила, що 29 вересня 2006 року померла її рідна сестра ОСОБА_4, яка в день смерті, перебуваючи в лікарні, заповіла все своє майно відповідачу – ОСОБА_3 Заповіт посвідчений лікуючим лікарем, заступником головного лікаря і головним лікарем лікарні. Позивачка просила визнати даний заповіт недійсним, оскільки підпис в ньому від імені спадкодавця на її думку виконано іншою особою, а сам заповіт посвідчений з порушенням порядку посвідчення заповітів, доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 вересня 2009 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

При цьому, місцевий суд виходив з того, що оспорюваний заповіт відповідає волевиявленню покійної, яка згідно висновків посмертної судово-психіатричної експертизи станом на час підписання заповіту могла розуміти значення своїх дій і керувати ними, а сам заповіт посвідчений у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачка ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі вона просить рішення скасувати через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права і винести нове рішення, яким її позов задоволити. При цьому апелянтка посилається на те, що головний лікар лікарні ОСОБА_5 і його заступник ОСОБА_6 не були присутні при підписанні заповіту ОСОБА_4 і поставили свої підписи пізніше, чим на її думку порушили Порядок посвідчення заповітів, доручень, прирівнюваних до нотаріально-посвідчених. ОСОБА_1 стверджує, що заповіт

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Палінчак О.М.                                    Справа № 22ц-2236

Доповідач -  Шершун В.В.                                                                      Категорія № 37

готував  ОСОБА_3, який  є  зацікавленою  особою,  вніс  в  заповіт  ідентифікаційний  номер ОСОБА_4 і порушив таємницю заповіту.

Апелянтка також вважає, що висновок судово-психіатричної експертизи не ґрунтується на здобутих по справі доказах про важкий стан ОСОБА_4 на момент складання заповіту.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_4 не підписувала заповіт, посилаючись на висновки судово-почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч.2 ст.1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини, або її частини.

В той же час ч. 1 ст.1252 ЦК України встановлює, що заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів. Аналогічне положення передбачає і ст.1 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, згідно якого посвідчувати заповіт мають право головні лікарі, їх заступники з медичної частини, чергові лікарі лікарні.

Як встановлено судом першої інстанції заповіт підписано лікуючим лікарем – завідувач хірургічним відділенням Хмельницької міської лікарні ОСОБА_8, а пізніше головним лікарем лікарні ОСОБА_5 та його заступником ОСОБА_6, як це видно з їх показів в ході розгляду справи.

Свідок ОСОБА_8 крім того пояснив, що заповіт особисто підписала ОСОБА_4

 Місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі оскільки, згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 9 від 19 листопада 2008 року, лікарняні препарати, що приймала померла ОСОБА_9 не мали впливу на її психіку і розумову діяльність і при підписанні заповіту 29.09.2006 року ОСОБА_9 мала усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Не може бути прийнято до уваги і твердження апелянтки про те, що ОСОБА_4 не підписувала заповіту, оскільки судово-почеркознавча експертиза, проведена судом визначила, що вирішити питання, ким – ОСОБА_9, чи іншою особою виконано підпис на заповіті від 29 вересня 2006 року не виявилось можливим, через неможливість виявити достатній комплекс ідентифікаційних ознак необхідного для формування певного висновку.

Разом з тим, у досліджуваній частині висновку вказано, що візуальним оглядом та оглядом при допомозі збільшуваних предметів, ознак технічної підробки досліджуваного підпису не виявлено. Уповільнення темпу і зниження координації свідчить про наявність яких-небудь збивних факторів, в тому числі якими можуть бути названий (хворобливий) стан виконавця, незвична обстановка, незвична поза особи яка наносила даний підпис. Зазначені факти повністю підтверджуються показами свідка ОСОБА_8 про обставини підписання заповіту покійного та інших свідків по справі з того ж питання.

В зв’язку з викладеним, колегія суддів вважає, що місцевий суд дав належну оцінку доказам здобутим по справі з точки зору їх достатності, доступності, достовірності і належності та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Доводи скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Ухвала суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.  

Керуючись ст.ст.307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів        

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Копія вірна: суддя апеляційного суду                                                         В.В. Шершун