КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенко А.М., Харчука В.М.
при секретарі Товкан І.І.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2197 за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Славутського міськрайонного суду від 07 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
20.07.2009 року позивачка звернулась в суд. Вона вказувала, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 – сусіди позивачки звернулись 22.06.2009 року із завідомо неправдивою скаргою на неї до начальника Славутського районного відділу освіти, в якій вказали, що вона постійно свариться зі всіма сусідами, ображає, принижує, обзиває нецензурними висловами набагато старших людей, а отже чого такий вчитель може навчити дітей. Вважаючи, що такі висловлювання шкодять її честі, гідності та діловій репутації, позивачка просить зобов’язати відповідачів спростувати неправдиві відомості та стягнути з них на її користь 6 000 грн. моральної шкоди і судові витрати. Причиною таких дій відповідачів, як вважає позивачка, стало те, що сім’ї відповідачів здавна перебували у неприязних стосунках. Так, 21 червня 2009 року біля 19 год 00 хв. в магазині, а через 2 години і в дворі будинку ОСОБА_1 ображав її в грубій нецензурній формі, внаслідок чого вона вимушена була викликати співробітників міліції. На наступний день від відповідачів надійшла скарга на неї до районного відділу освіти.
Рішенням Славутського міськрайонного суду від 07.09.2009 року позов задоволено частково. Визнано такими, що не відповідають дійсності відомості, викладені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншими у заяві начальнику Славутського районного відділу освіти від 22.06.2009 року, про те, що ОСОБА_6 „Постійно свариться зі всіма сусідами, ображає, принижує, обзиває нецензурними висловлюваннями набагато старших від неї людей. Чому така вчителька може навчити дітей?” стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 2000
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Зеленська В.І. Справа № 22ц-2197
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 38, 39
грн. моральної шкоди і 175 грн. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 500 грн. моральної шкоди і 92 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулись до апеляційного суду з апеляційною скаргою в яких просять рішення від 07.09.2009 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову. При цьому апелянти посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_1 не заперечує наявність конфлікту між ним та ОСОБА_6 і її сестрою, які, як вказує апелянт, ображали його нецензурною лайкою і він у відповідь вимушений був також нецензурно виразитись у її адресу. Заяву на адресу Славутського районного відділу освіти він не підписував.
ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказують, що вони дійсно підписали заяву про неетичну поведінку ОСОБА_6, яка відповідала, на їх думку дійсності, а тому вважають, що відповідно до ст.40 Конституції України і п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року „Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” реалізували своє права на звернення до органів державної влади і у їх діях відсутнє поширення недостовірної інформації.
Апеляції задоволенню не підлягають.
У відповідності ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2009 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулись з заявою на ім’я начальника Славутського районного відділу освіти, в якій вказали, що „ОСОБА_6 постійно свариться зі всіма сусідами, ображає, принижує, обзиває нецензурними висловами багато старших від неї людей. Чому такий вчитель може навчити дітей?”.
Цього факту відповідачі не заперечували, як не заперечував і ОСОБА_1 факту сварки між ним і ОСОБА_6 і вживання ним в ході сварки нецензурних висловів.
Частини І і ІІ пункту №16 постанови №1 від 27.02.2009 року „Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, на який посилається апелянт дійсно встановлюють, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Однак, ч.4 названого пункту встановлює, що разом з тим, наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Як встановлено судом першої інстанції в ході допиту відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 фактично вони претензій до позивачки не мали, оскільки вона тривалий час навчалась у вищому навчальному закладі, була відсутня в квартирі.
Разом з тим, вони тривалий час знаходяться у неприязних стосунках з матір’ю позивачки. З метою хоч якось вплинути на поведінку ОСОБА_9, яка є пенсіонеркою, вони написали заяву за місцем роботи її дочок.
В зв’язку з цим, суд першої інстанції належно оцінив всі зібрані по справі докази і прийшов до правильного висновку про те, що в даному випадку мало місце поширення відповідачами інформації, тобто доведення відомостей про позивачку до відома Славутського районного відділу освіти і безпосередньо його керівника.
Дана інформація згідно ст.277 ЦК України не відповідає дійсності, оскільки негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежне.
Суд прийшов до правильного висновку про те, що відповідачі не довели фактів, викладених в заяві на адресу районного відділу освіти, оскільки не навели жодного факту образи, приниження і сварок та нецензурних висловлювань, а пояснення відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосується фактів, які втратили свою актуальність і відносно яких вже вирішувалось питання про захист їх честі і гідності.
В зв’язку з цим, суд прийшов до правильного висновку про те, що інформація про позивачку ОСОБА_6, викладена в досліджуваній заяві є звинуваченням позивачки в порушенні принципів моралі, загально визначених правил співжиття, неетичній поведінці в суспільному житті і є фактичними твердженнями, а не оціночним судженням. Тому, суд першої інстанції, обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність спростування поширеної інформації і правильно обрав спосіб спростування – визнання поширеної інформації недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачки.
Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то суд визначив її виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому, оскільки моральна шкода позивачці спричинена діями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд обґрунтовано поклав на них солідарний обов’язок по відшкодуванні шкоди.
Оскільки діями ОСОБА_1 ОСОБА_6 спричинено моральну шкоду, суд обґрунтовано стягнув з нього 500 грн. моральної шкоди.
Дана сума визначена судом у відповідності з характером правопорушення, ступеня вини відповідача та інших обставин, які мають істотне значення, при цьому враховано вимоги розумності та справедливості.
Доводи скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду В.В. Шершун