КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 року                                             м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області

         в складі :  головуючого судді Шершуна В.В.

    суддів Костенко А.М., Самчука П.П                        

                                                   при секретарі Товкан І.І.

                                 з  участю ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2183 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від            21 вересня 2009 року по справі за заявою ОСОБА_2 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів  

в с т а н о в и л а :

30 березня 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд. В обґрунтування своїх вимог він вказував, що в кінці грудня 2006 року зник його батько ОСОБА_3 і з того часу про нього немає жодної звістки, хоч він і знаходиться розшуку. В зв’язку з цим, ОСОБА_2 просив визнати ОСОБА_3 безвісно відсутнім.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2009 року позов задоволено, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець     с. Котюржинці Красилівського району Хмельницької області, визнаний безвісно відсутнім. При цьому суд послався на ст.43 ЦК України і вказав, що місце знаходження ОСОБА_3 не відоме з грудня 2006 року хоч він і знаходиться у розшуку про що свідчить розшукова справа №4020332.

Зацікавлено особа по справі – ОСОБА_1, яка є дочкою зниклого ОСОБА_3 та сестрою ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду, просить в своїй апеляційній скарзі рішення суду скасувати і винести нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. При цьому вона вказує, що ОСОБА_2 немає підстав для подання заяви, оскільки квартира АДРЕСА_1 в якій той проживав з батьком, поділена між ними рішення суду від 19.09.2005 року і з кожним з них укладено окремі договори на користування житловим приміщенням.

Крім того, вона вказує, що батько не мав постійного місця проживання, оскільки проживав і в селі, і в м. Хмельницькому і в м. Львові в квартирі яку вона для нього винаймала, а тому і не міг бути визнаний безвісно відсутнім.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і

________________________________________________________________________________    

Головуючий у першій інстанції – Панасюк В.А..                Справа № 22ц-2183

Доповідач -  Шершун В.В.                                                                      Категорія № 58, 64

залишає рішення без змін якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Місцевий суд прийшов до правильного висновку про відсутність протягом більше одного року в місці постійного проживання відомостей про ОСОБА_3, оскільки встановлено, що він зник в кінці грудня 2006 року, перебуваючи в м. Львові і оголошений в розшук за ініціативою апелянтки в січні 2007 року.

Як видно з розшукової справи №4020332 з моменту її заведення відсутні будь-які відомості про розшукуваного.

Безпідставним є і твердження апелянтки про те, що ОСОБА_2 не має права звертатись з заявою до суду – він проживає в одній квартирі з батьками, в якій кухня, туалет, ванна, коридор знаходиться в спільному користуванні, а тому заінтересований в належній охороні власності батька, окрім того, він зацікавлений в правовому визначенні статусу батька і як син.

Крім того, ст.ст. 246, 247 ЦПК України не встановлюють конкретного суб’єкта звернення з подібними заявами і не обмежують їх коло.

Не можна погодитись і з твердженням апелянтки про те, що ОСОБА_2 не мав постійного місця проживання, оскільки він мав в постійному користуванні кімнату площею 16,4 м2 в квартирі АДРЕСА_1, де і був зареєстрований.

Згідно ст.3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання”, місце проживання особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на один рік.

Як видно з матеріалів справи, показів сторін у справі, рішення суду про зміну договору найму жилого приміщення за позовом ОСОБА_3 від 19.09.2009 року, постійним місцем проживання ОСОБА_3 була саме квартира АДРЕСА_1.

Про цей же факт свідчить і розшукова справа, в якій саме вищеназвана адреса наводиться ОСОБА_1 як місце проживання батька.

Названим доказам місцевий суд дав належну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості і відносності.

Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів        

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає  законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

    Головуючий: /підпис/          

    Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                                     В.В. Шершун