КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Костенка А.М., Ярмолюка О.І.
при секретарі Мороз А.В.
з участю представника відділу освіти Полонської райдержадміністрації
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2356 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду від 16 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Полонської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
26.03.2009 року позивач звернувся до суду вказавши, що 26.12.2008 року був звільнений з посади вчителя історії Полонської загальноосвітньої школи №6. При розрахунку йому не виплачено компенсацію за невідбуті відпустки в 1991 – 1993 роках та кошти по лікарняних за період з 24.05.1993 року по 08.12.1994 року, які він просив стягнути з відповідача, а також просив стягнути на його користь 1 000 грн. моральної шкоди. В ході судового розгляду ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги на 114 грн. 06 коп., які не доплачені йому за роботу з вересня по грудень 2008 року і відмовився від стягнення з відповідача моральних збитків.
Рішенням Полонського районного суду від 16 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто на його користь з відділу освіти Полянської районної державної адміністрації 900 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. В решті позову відмовлено. З відповідача на користь держави стягнуто 51 грн. судового збору і 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення. Приймаючи рішення суд виходив з того, що компенсацію за відпустки і кошти по листках непрацездатності виплачені ОСОБА_1 ще в 1994 році.
Судом встановлено, що за період з 1 вересня 2008 року по 26 грудня 2008 року ОСОБА_1 фактично проводив по 2 години уроків історії на тиждень у 8-му класі, однак в табель йому, в зв’язку з особливостями тарифікації проставлялись 1,5 години (різниця мала бути перекрита в ІІ півріччі). В результаті цього, як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 недоотримав, з вини керівництва школи та відділу освіти, 114 грн. 06 коп. зарплати, яка була йому виплачена лише в серпні 2009 року.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Горщар А.Г. Справа № 22ц-2356
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 51
порядку. Він вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував матеріальне право, а тому просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким стягнути на його користь з відповідача 11511 грн. 72 коп. компенсації за затримку розрахунку (виплати 114 грн. 06 коп.) за період з 26.12.2008 року (день звернення) по 27.08.2009 року (день остаточного розрахунку) – 162 дні виходячи з середньоденного заробітку 71 грн. 06 коп..
Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду не з приводу недоплати йому 114 грн. 06 коп., а з приводу стягнення компенсації за відпустки та тимчасову непрацездатність. В цій частині судом в позові відмовлено, як в необґрунтованому і позивач в цій частині не оскаржує, погодившись з ним.
Разом з тим, як встановлено колегією суддів, тільки в ході розгляду названого позову, 16.06.2009 року відповідачем – Відділом освіти Полонської райдержадміністрації з власної ініціативи було виявлено факт недоплати названої суми. Дана недоплата, як це видно з листа районного відділу освіти, сталась не з чиєїсь вини, а в результаті специфіки заповнення табеля в органах освіти. Оскільки у 8-му класі було заплановано 3 години історії, в І півріччі проведено 2 години занять з цього предмету, а в ІІ півріччі – 1 година. В той же час в табелі, оскільки бюджетні кошти поступають рівномірно, записувалось 1,5 години. Таким чином, фактично, ОСОБА_1 за період з 01.09.2008 року по 26.12.2008 року було не доплачено 114 грн. 06 коп. (по 0,5 години за кожен робочий тиждень).
В зв’язку з цим, колегія суддів встановила, що на день звільнення про факт недоплати не було відомо ні адміністрації, ні самому працівнику. Цей факт було виявлено 16.06.2009 року в ході судового засідання самою адміністрацією.
Тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що на дані правовідносини розповсюджується ч.2 ст.117 КЗпП України.
Судом правильно встановлено, що з боку позивача існували необґрунтовані вимоги про стягнення відпускних та лікарняних і законні вимоги – які з’явились в ході судового засідання щодо стягнення 114 грн. 06 коп.. В зв’язку з цим, відмовивши в більшій частині вимог і задовольнивши їх незначну частину, місцевий суд обґрунтовано пропорційно зменшив розмір відшкодування за затримку розрахунку, як це випливає з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”.
В зв’язку з цим, з врахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, її частку в заявлених вимогах та істотність частини невиплаченої зарплати стосовно середньомісячного заробітку, стягнення на користь позивача суми 900 грн. слід вважати розумним і справедливим.
Таким чином, судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам процесуального права і підстав для їх скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун