АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ____________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                                            КОПІЯ

          “ 10 ” грудня  2009 року                                           м. Хмельницький

                               Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                      Апеляційного суду Хмельницької області

           в складі : головуючого – судді Баса О.Г.

    суддів: Кізюн О.Ю., Карпусь С.А.

    при секретарі  Стельмах І.В.

                   з участю: прокурора Котика І.О., Козловської Т.І.,

                    представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 – ОСОБА_3

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22ц – 1923 за   апеляційною скаргою заступника прокурора м. Хмельницького  на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 19 вересня 2005 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6  про відшкодування витрат, понесених на ремонт квартири; зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення.

Заслухавши доповідача,  пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

                                                               в с т а н о в и л а:

    В червні 2005 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 в особі його опікуна ОСОБА_7 про відшкодування матеріальних  збитків. В обґрунтування вимог вказували, що згідно із договором купівлі-продажу від 12.07.2002 року ОСОБА_4 став власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1. 04.04.2003 року він подарував цю квартиру своїй рідній сестрі ОСОБА_5, що підтверджується договором дарування. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21.02.2005 року у цивільній справі № 2-1759, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26.05.2005 року  договір купівлі-продажу квартири від 12.07.2002 року та договір дарування від 04.04.2003 року визнано недійсними, а право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнано в рівних частках за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6

    Позивачі вказували, що для проживання в квартирі ними за спільні кошти було проведено ремонтно-оздоблювальні роботи, вартість яких становить 43 095 грн.; квартиру придбали на законних підставах, є добросовісними набувачами, тому просили суд на відшкодування понесених ними витрат на ремонт спірної квартири стягнути з відповідачів на їх користь в солідарному порядку 43095 грн. та понесені ними судові витрати.

    В липні 2005 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 ОСОБА_8 звернувся в суд із зустрічним позовом про виселення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із спірної квартири.

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Латюк П.Я.                                             Справа №22ц- 1923

Доповідач –Кізюн О.Ю.                                                                                  Категорія № 57

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 вересня 2005 року позов

задоволено частково і ухвалено:

стягнути з  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 по 7182 грн.50 коп. витрат на ремонт квартири АДРЕСА_1, по 71 грн.82 коп. судових витрат, а всього по 7254 грн.32 коп. з кожного;

стягнути з  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 по 7182 грн.50 коп. витрат на ремонт квартири АДРЕСА_1, по 71 грн.82 коп. судових витрат, а всього по 7254 грн.32 коп. з кожного;

позовні вимоги ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 задоволити, ОСОБА_4, ОСОБА_5 виселити з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

В своїй апеляційній скарзі заступник прокурора м. Хмельницького просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 7 254 грн. 32 коп. кожному і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Заступник прокурора м. Хмельницького посилається на те, що рішення суду в оскаржуваній частині винесене з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст.30, 31 ЦК України, оскільки на момент ухвалення рішення ОСОБА_6, який народився 09.02.1993 року, виповнилось лише 12 років і він не набув повної цивільної дієздатності.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як видно з матеріалів справи згідно договору купівлі – продажу від 02.02.2002 року ОСОБА_10, що діяв від імені ОСОБА_1 за довіреністю, продав ОСОБА_11, ОСОБА_12 квартиру АДРЕСА_1; згідно договору купівлі-продажу від 12.07.2002 року ОСОБА_13, що діяв від імені ОСОБА_11, ОСОБА_12 за довіреністю, продав ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1; згідно договору дарування від 04.04.2003 року ОСОБА_4 подарував вказану квартиру ОСОБА_5

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 21.02.2005 року у цивільній справі № 2-1759, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 26.05.2005 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнано в рівних частках по 1/3 за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 З врахуванням права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на частину квартири АДРЕСА_1 цими ж судовими рішеннями договір купівлі-продажу від 02.02.2002 року визнано незаконним, оскільки він був укладений поза волею ОСОБА_2 та без дозволу органу опіки та піклування щодо захисту майнових прав неповнолітнього ОСОБА_6 Визнанням недійсним договору купівлі-продажу від 02.02.2002 року потягло за собою визнання судом недійсними всі інші угоди по відчуженню квартири АДРЕСА_1, а саме: договору купівлі-продажу  від 12.07.2002 року та договору дарування від 04.04.2003 року.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були добросовісними набувачами спірної квартири, а тому в силу ч.2 ст.148 ЦК України в редакції 1963 року, ч.4 ст.390 ЦК України мають право на відшкодування ремонтно-оздоблювальних робіт, проведених ними  в спірній квартирі на суму 43 095 грн.

При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що понесені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 витрати на ремонт спірної квартири підлягають відшкодуванню в рівних частках  усіма співвласниками квартири.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення правил ст.ст.30, 31 ЦК України неправомірно стягнув з неповнолітнього співвласника квартири ОСОБА_6 понесені позивачами кошти на ремонт квартири, є безпідставними, оскільки ці нормативні положення на спірні правовідносини не поширюються.

В силу положень ч.2 ст.148 ЦК в редакції 1963 року, ч.4 ст.390 ЦК України добросовісний володілець має право вимагати відшкодування зроблених на поліпшення речі витрат, якщо відділити поліпшення неможливо. При цьому закон не обмежує право добросовісного володільця вимагати таке відшкодування у разі поліпшення майна, власником якого є малолітня або неповнолітня особа.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                    у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу  заступника прокурора м. Хмельницького  відхилити.

           Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 19 вересня 2005 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Копія відповідає оригіналу: суддя                                              О.Ю. Кізюн