КОПІЯ

Справа № 11 - 515/ 2009 року         Головуючий в 1-й інстанції Лисюк І.В.

Категорія   ст.ст.190 ч.4, 358 ч.2 і 3 КК України                                                             Доповідач Лінник П.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    12 листопада 2009 року  судова палата  у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі:

            головуючого – судді  Лінника П.О.    

            суддів  – Дуфнік Л.М.,   Суслова М.І.          

            з участю прокурора – Бардецького О.І.

            адвоката – ОСОБА_1            

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора міста Кам’янець – Подільський, захисника ОСОБА_1 на вирок Кам’янець – Подільського  міськрайонного суду від 7 липня 2009 року.

    Цим вироком

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, на утриманні одна неповнолітня дитина, одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого,

засуджено за ст. 190 ч.4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі, за ст. 358 ч.2 КК України на два роки обмеження волі, за ст. 358 ч. 3 КК України на два роки обмеження волі.

    На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно на три роки позбавлення волі.

    Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 залишена попередня – підписка про невиїзд.

    Стягнуто з ОСОБА_2 1695 грн. 17 коп. судових витрат за проведення почеркознавчої експертизи.

    Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог закону.

    За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він на початку липня 2007 року неподалік відділення № 524 АКІБ „Укрсиббанк”, що по проспекту Грушевського, № 21 Б міста Кам’янець – Подільський з невстановленою слідством особою домовився про виготовлення на його ім’я фіктивної довідки про доходи, з метою подальшого отримання кредиту у відділенні №524 АКІБ „Укрсиббанк”. Отримавши у першій декаді липня 2007 року від невстановленої слідством особи фіктивну довідку про доходи на своє ім’я за № 38/07 від 13.07.2007 року, в якій було внесено неправдиві відомості про займану ним посаду старшого менеджера у ПП „Міант Плюс” та розмір заробітної плати в період із січня по червень 2007 року, яку подав у відділення № 524 банку „Укрсиббанк” 19 липня 2007 року працівнику банку ОСОБА_3 з проханням видати кредит на купівлю квартири. Після чого, отримавши від ОСОБА_3 відповідний бланк заяви за №384 від 19 липня 2007 року про надання іпотечного кредиту, в який вписав неправдиві відомості про своє місце роботи в ПП „Міант Плюс” та використав за відомо неправдивий документ, яким була фіктивна довідка про доходи у вищевказаному підприємстві.

    Аналогічні дії ОСОБА_2 вчинив і 6 листопада 2007 року, отримавши у працівника відділення №524 АКІБ „Укрсиббанк” ОСОБА_3 відповідний бланк заяви на отримання кредиту для покупки автомобіля, він заповнив бланк №485 від 6.11.2007 року про надання кредиту, в який вніс завідомо неправдиві відомості про своє місце роботи в ПП „Міант Плюс” та використав завідомо неправдивий документ, надавши фіктивну довідку з вищевказаного підприємства за № 46/07 від 16.10.2007 року, а також фіктивну довідку про доходи своєї дружини ОСОБА_4 про те, що вона ніби – то працює на посаді менеджера з продажу у фірмі „Прайд Капітал Менеджмент” та отримує заробітну плату.

    Крім того, ОСОБА_2 19 липня 2007 року, умисно, з корисливих мотивів, діючи в особистих інтересах, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, що виразилося у повідомленні службової особи відділення №524 АКІБ „Укрсиббанк” про можливість сплати коштів та наданні завідомо підробленого документу – довідки про доходи, вписав у бланк заяви №384від 19.07.2007 року неправдиві відомості, внаслідок чого, того ж дня між ОСОБА_2 та виконуючим обов’язки керуючого відділенням №524 „Укрсиббанк” ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11188554000 на суму 25000 доларів США, після чого отримав вказані кошти, що  по курсу НБУ на момент отримання становила 126250 грн., заволодівши ними шляхом обману, які неподалік відділення банку передав ОСОБА_6 в якості оплати за придбання квартири АДРЕСА_2 – Подільського.

    Аналогічно ОСОБА_2 вчинив і 6 листопада 2007 року, діючи умисно, з корисливих мотивів в особистих інтересах, повторно з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, що виразилось у наданні завідомо підроблених документів – довідок на його ім’я та ім’я дружини – ОСОБА_4, звернувся з проханням до працівника відділення №524 АКІБ „Укрсиббанк” ОСОБА_3 надати кредит на купівлю автомобіля „Хюндай Елантра”. На підставі чого 20 листопада 2007 року в приміщенні відділення за № 524 АКІБ „Укрсиббанк” між ОСОБА_2 та виконуючим обов’язки керуючого відділенням ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11254829000 на суму 86 тисяч гривень. Ці кошти20 листопада 2007 року банк перерахував на рахунок автосалону Хмельницького філіалу ТОВ „Український автомобільний холдинг”.

    В поданій на вирок суду апеляції прокурор, що приймав участь у розгляді справи не оспорюючи вірності кваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 за ст.ст. 190 ч. 4, 358 ч. 2та 3 КК України та повного доведення його вини у вчинених злочинах посилається на те, що суд необґрунтовано застосував щодо нього ст. 69 КК України призначивши надто м’яке покарання. З наведених підстав і просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_2 та постановити новий, яким призначити йому покарання у вигляді 6 років і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

    Захисник ОСОБА_1 у своїй апеляції в інтересах засудженого ОСОБА_2 посилається на те, що при постановленні вироку суд допустив неправильне застосування кримінального закону, не зазначивши яку із 3 частин ст. 70 КК України застосовано до засудженого, що у засудженого не було умислу на заволодіння грішми „Укрсиббанку”, поскільки за отриманий кредит він придбав автомобіль та квартиру, які знаходяться у заставі банку, а сам ОСОБА_2 своєчасно повертав банку кредит до часу, поки він не скоїв ДТП із автомобілем, який використовував як таксі, після чого перестав сплачувати кредит через фінансові проблеми, які виникли у нього. З цих підстав на думку апелянта в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ст. 190 ч. 4 КК України.

    На думку апелянта судом допущено невідповідність призначеного покарання особі засудженого, поскільки призначене покарання є явно несправедливим внаслідок його суворості, а відтак і підлягає зміні у бік пом’якшення.

    З наведених підстав і просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України скасувати, а справу провадженням закрити.

    Призначене ОСОБА_2 покарання за ст.ст. 358 ч. 2 та 3 КК України – змінити, застосувавши щодо нього ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

    Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримку своєї апеляції та в заперечення апеляції адвоката, пояснення засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 на підтримку апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів, -

з н а х о д и т ь,

що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляція захисника ОСОБА_1 підлягає до задоволення за таких підстав.

    Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у скоєнні ним злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч. 2 та 3 КК України при викладених у вироку суду обставинах.

    Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та перевіреним у суді доказам і не оскаржується будь – ким із учасників судового розгляду справи, в тому числі і самим засудженим.

    Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_2 за ст. 358 ч. 2 та ч. 3 КК України як підроблення документу, який видається чи посвідчується підприємством, яке має право видавати чи посвідчувати такий документ і який надає права чи звільняє від обов’язків, з метою використання його як підроблювачем так і іншою особою, вчиненні за попередньою змовою групою осіб та повторно та використання завідомо підробленого документа, – є вірною.

    ОСОБА_2 також визнаний винним у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою і засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки, як зазначено у вироку, 19 липня та 6 листопада 2007 року він після укладення кредитних договорів на підставі підроблених довідок, не маючи наміру та можливості повернення кредиту, зловживаючи довірою та шляхом обману, отримав у відділенні №524 АКІБ „Укрисиббанк” споживчий кредит в сумі 25 000 доларів США, що по курсу НБУ на момент отримання становило 126250 грн. на покупку квартири, та споживчий кредит в сумі 86000 гривень, які 20 листопада 2007 року банк перерахував на рахунок автосалону Хмельницького філіалу ТОВ „Український автомобільний холдинг”, чим спричинив АКІБ „Укрсиббанку” матеріальну шкоду в особливо великих розмірах в сумі (126250 + 86000) = 212250 грн.

    Проте, погодитися з таким висновком місцевого суду не можна, так як суб’єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом, а в ході досудового і судового слідства не здобуто доказів про наявність у ОСОБА_2 умислу не повертати отриманні ним кредити, отриманні з використанням підроблених довідок про доходи, не спростовано його доводи про те, що він не зміг своєчасно виконувати свої зобов’язання по погашенню кредиту у зв’язку з важким сімейним та матеріальним становищем, яке склалось внаслідок скоєного ДТП, де було пошкоджено автомобіль, який використовувався як таксі, та втрачено у зв’язку з цим його роботу. Квартира, що була куплена ним за отриманий споживчий кредит перебуває під заставою у банку, який вправі у будь – який час продати її з метою погашення кредиту.

    З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 190 ч. 4 КК України підлягає скасуванню із закриттям справи в цій частині за недоведеністю вини ОСОБА_2 у скоєнні вказаного злочину.

    Поскільки обсяг обвинувачення ОСОБА_2 суттєво зменшується, а у скоєному злочині передбаченому ст. 358 ч. 2 та ч. 3 КК України він щиро розкаявся, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, колегія суддів вважає, що його виправлення можливе без реального відбування обмеження волі, а з випробуванням,  з  встановленням  йому іспитового строку.

    Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

    Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

    Апеляцію адвоката ОСОБА_1 задовольнити.

    Вирок Кам’янець – Подільського міськрайонного суду від 7 липня 2009 року щодо ОСОБА_2  в частині його засудження за ст. 190 ч. 4 КК України скасувати, а справу в цій частині закрити за недоведеністю вини у вчиненні цього злочину.

    Вважати ОСОБА_2  засудженим за ст. 358 ч. 2 КК України до двох років обмеження волі, за ч. 3 ст. 358 КК України до одного року обмеження волі, а згідно ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно на два роки  обмеження волі.

    Згідно ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_2 звільнити з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

    В решті цей вирок залишити без зміни.

Головуючий – суддя /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду

                 Хмельницької області                 П.О. Лінник