Категорія 2.19
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 грудня 2009 року справа № 2а-26050/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Ірметової О.В.
при секретарі: Коробенко Т.М.
За участю сторін:
представник позивача: Геращенко О.І.,
представник відповідача: Ефременко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Перевальский ремонтно – механічний завод” до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про зобов’язання виконати певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
17 вересня 2009 року до суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Перевальский ремонтно – механічний завод” до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про зобов’язання виконати певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є платником страхових внесків до Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області. Також позивач зазначив, що УПФУ в Перевальському районі систематично змінює призначення платежу і здійснює зарахування перерахованих грошових коштів виключно на розсуд робітників пенсійного фонду.
02.09.2009 року Управління пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області листом №11200/03 на звернення позивача, щодо надання інформації, щодо зарахування перерахованих підрозділом та ДП «Луганськвугілля» за підрозділ грошових коштів, зазначило, що кошти зараховувались за інший період ніж вказано у призначенні платежу. Гроші зараховувались на погашення існуючої заборгованості а не за призначенням платежу за поточний.
У зв’язку з чим позивач просив суд зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області зарахувати перераховані грошові кошти у відповідності з призначенням платежу, зазначеному у платіжних дорученнях №601 від 26.06.2009р., №608 від 26.06.2009р., №566 від 03.07.2009р., №567 від 03.07.2009 р., №601 від 29.07.2009 р., №601 від 31.07.2009 р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, дав пояснення аналогічні позову, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, просив суд відмовити в їх задоволенні, зазначив, що з позовними вимогами не згоден оскільки календарна черговість погашення зобов’язань із сплати страхових внесків встановлена частиною 5 статті 106 Закону, згідно з якою за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Встановлення іншого порядку черговості платежів неможливе, оскільки призведе до послаблення відповідальності за своєчасні розрахунки з Пенсійним фондом, в результаті чого будуть порушені пенсійні права застрахованих осіб.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, тобто між страхувальником та органами Пенсійного фонду. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Згідно з ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків, своєчасно не нарахованих та (або) не сплачених страхувальниками у встановлені строки, є простроченою заборгованістю і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафних санкцій, що встановлені цією статтею.
Відповідно до ч.5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
В судовому засіданні встановлено, що державне підприємство «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Перевальський ремонтно-механічний завод» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Управління пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області, про що сторони не заперечували.
З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2009 року на звернення директора ВП «Перевальський РМЗ» ДП «Луганськвугілля» щодо надання інформації про зарахування перерахованих підрозділом та ДП «Луганськвугілля» грошових коштів, управлінням пенсійного фонду України в Перевальському районі, було надано відповідь, відповідно до якої вбачається, що платіжним дорученням №601 від 26.06,2009 р. на суму 6032,00 грн. зараховано:
- страхові внески в розмірі 2% за березень - 4206,10 грн.;
- страхові внески в розмірі 2% за квітень - 1825,90 грн.;
Платіжним дорученням №603 від 26.06.2009 р. на суму 98354,20 грн. зараховано:
- страхові внески в розмірі 33,2% за січень - 42147,48 грн.;
- страхові внески в розмірі 33,2% за лютий -56206,72 грн.;
Платіжним дорученням №566 від 03.07.2009 р. на суму 77278,30 грн. зараховано:
- страхові внески в розмірі 33,2% за лютий - 77278,30 грн.;
Платіжним дорученням №567 від 03.07.2009 р. на суму 4740,24 грн. зараховано:
- страхові внески в розмірі 2% за квітень - 4740,24 грн.;
Платіжним дорученням №601 від 29.07.2009 р. на суму 10639,51 грн. зараховано:
- страхові внески в розмірі 2% за квітень - 4860,21 грн.;
- страхові внески в розмірі 2% за травень - 5779,30 грн.;
Платіжним дорученням №601 від 31.07.2009 р. на суму 721,65 грн. зараховано:
- страхові внески в розмірі 2% за травень - 721,65 грн.
Як було встановлено, на ВП «Перевальський РМЗ» ДП «Луганськвугілля» налічується заборгованість по сплаті страхових внесків, штрафних санкцій та пені, які були нараховані в 2009 році, що підтверджується листом Управління пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області, та не спростовані позивачем ВП «Перевальський РМЗ» ДП «Луганськвугілля».
З урахуванням того, що чинним законодавством, а саме ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок зарахування поточних сум страхових внесків в рахунок погашення несплаченої недоїмки, пені та фінансової санкції, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області зарахувати перераховані грошові кошти у відповідності з призначенням платежу, зазначеному у платіжних дорученнях №601 від 26.06.2009р., №608 від 26.06.2009р., №566 від 03.07.2009р., №567 від 03.07.2009 р., №601 від 29.07.2009 р., №601 від 31.07.2009 р. не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Луганськвугілля” в особі відокремленого підрозділу „Перевальский ремонтно – механічний завод” до управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області про зобов’язання виконати певні дії відмовити в повному обсязі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови викладено та підписано 29 грудня 2009 року.
СУДДЯ О.В.Ірметова