Справа № 2а- 20/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2010 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого - судді Лебедько М.М.
при секретарі Довгополій Н.О.,
Розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Сумській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни” та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом і просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки в сумі 4987 грн. 50 коп.
В обґрунтування вимог посилається на те, що належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2006 р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.
Однак всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рн/2007 від 09 липня 2007 року і за №10-рп/2008 від 22.05.2008р., якими були відповідно визнані некоституційними окремі положення Законів України ”Про державний бюджет України на 2007 рік ” і “Про Державний бюджет України на 2008рік“ в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідач не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
Позивач та відповідач не з”явилися, предоставили письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Крім того, відповідач надав заперечення на позов, в яких просить в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Коституційного Суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рн/2007 стосувалось лише Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, рішень щодо неконституційності Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Вважає свої дії щодо невиплати доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов”язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Також зазначив про необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення пенсії, призначених за цим Законом.
Окрім цього, наполягає на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, яких достатньо, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню у слідуючому за таких підстав:
Як достеменно встановлено позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується довідкою Конотопського управління праці та соціального захисту населення (а.с.4).
Відповідно до ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” в редакції від 19.12.2006 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень ГУПФУ в Сумській області встановлено, що відповідач не здійснює виплату зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України ”Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 р. дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 р. зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 р., який набрав чинності 15.03.2006 р., до статті 110 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України “Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 р. та “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконситуійними не визнані і діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 р. дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 111 цього Закону було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, пп. 7, 9, 12 , 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, с. 71, ст.ст. 98,101,103,111 Закону України “Про Держаний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 р. з урахуванням ст. 111 цього Закону
Ее можливо погодитись з доводами відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, оскільки порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся, тривало з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. Таким чином пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не вбачається.
Що стосується вимог позивача про зобов”язання відповідача виплачувати в 2008 р. щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, то вважаю такі вимоги частково обгрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України “ро статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рн/2008 р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституційї України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік тв про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов”язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Підлягають частковому задоволенню і вимоги про сплату позивачу доплати до пенсії за 2009 рік, але доплату таку необхідно здійснювати з 1 січня по 1 вересня 2009 р., тобто на перше число місяця розгляду справи., оскільки Законом “ Про державний бюджет України на 2009 рік” не передбачено зупинення положень ст. 6 Закону “ Про соціальний захист дітей війни”.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що УПФУ в м.Конотопі з 09 липня 2007 р. 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. і з 1 січня по 1 вересня 2009р. повинне було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. , яка набула чинності з зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України” та п.41 розділу 2 Закону України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ці норми втратили чинність та не підлягають застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Коснтитуції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, зазначаю наступне.
Сторонами не заперечується, що позивач відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, вважаю необгрунтованими доводи пенсійного фонду щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встанволений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в еалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Також не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов”язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента Указом від 01.03.2002 р. за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов”язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено на Головне Управління ПФУ в Сумській області за місцем проживання позивача.
Крім того, вважаю безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантується. Таким чином, держава взяла на себе зобов”язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальинй захист громадян, які мають статус “дитини війни” , серед яких їм надано право на отрмання 30 % доплати до пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органом законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002р. за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов”язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже обов”язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов”язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов”язку на центральний орган виконавчої влади — Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, вважаю, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, вважаю безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності і невиконання своїх зобов”язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення покладеного на нього обов”язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов”язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов”язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
За таких обставин, Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області слід зобов»язати провести перерахунок та здійснити дії щодо виплати позивачу державної соціальної підтримки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та з 1 січня по 11 грудня 2009 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64,124,152 Конституції України, ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування ” та провести виплати недоплачених сум з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та з 1 січня по 1 грудня 2009 р.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Конотопський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складання в повному обсязі і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження .
Суддя