Дело № 22-ц-2017/09 р. Головуюча по 1 інстанції Спінчевська Н.А.
Категория 42 Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,
за участю відповідачки ОСОБА_2,
представника відповідачки ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Никонджитбудсервіс»
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2009 року за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Никонджитбудсервіс»
(далі – ТОВ «Никонджитбудсервіс»)
до
ОСОБА_2,
третя особа: ОСОБА_4,
про розірвання договору найму житлового приміщення, виселення та стягнення заборгованості за комунальні послуги,
В С Т А Н О В И Л А:
07 липня 2008 року ТОВ «Никонджитбудсервіс» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору найму приміщень кімнат №№ 505-507 гуртожитку поАДРЕСА_1, виселенні з цих кімнат та стягнення з неї 2903 грн. 68 коп. заборгованості за проживання у спірних кімнатах.
Позивач в обґрунтування своїх вимог вказував, що він з червня 2001 року є власником зазначеного гуртожитку на підставі свідоцтва про право власності. З відповідачкою 29 липня 2003 року був укладений договір найму жилого приміщення кімнат № 506, 507, а згідно її заяви від 30 листопада 2005 року їй була надана у найом тимчасово кімната № 505 строком на один рік. Строк дії договору закінчився і цю кімнату вона займає самовільно. В зв’язку з тим, що відповідачка має заборгованість за житло і комунальні послуги, позивач просив суд виселити відповідачку з зазначених кімнат гуртожитку без надання іншого жилого приміщення та стягнути заборгованість за комунальні послуги.
Посилаючись на незаконність проживання відповідачки у гуртожитку, позивач просив позов задовольнити.
В подальшому ТОВ «Никонджитбудсервіс» уточнив позовні вимоги та просив суд розірвати договір найму житлового приміщення кімнат №№ 505 і 507, виселити відповідачку з вказаних кімнат, залишивши в її користуванні кімнату № 506 отриману нею у зв’язку з трудовими відносинами з підприємством та стягнути 2765 грн. 55 коп. заборгованість за комунальні послуги за період з жовтня 2006 року по лютий 2008 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2009 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідачки на користь позивача 2762 грн. та 51 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Никонджитбудсервіс» просить вказане рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення відповідачки скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов правильного висновку про відсутність повноважень головного бухгалтера товариства на припинення дії договорів про користування відповідачкою спірними кімнатами на час надання останній попередження та про відсутність у відповідачки можливості здійснювати оплату отриманих нею послуг в зв’язку з тим, що товариство у 2007 році не працювало. Тому суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову про розірвання договорів найму житлового приміщення та виселенні відповідачки.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 була заселена в зазначений гуртожиток у кімнату № 721 у 1985 році у зв’язку з знаходженням у трудових правовідносинах з підприємством ВАТ «Ніконд» та на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкової організації підприємства (т. 1 а.с. 37). В 1999 році вона була прописана в кімнату № 506 гуртожитку, а 29 липня 2003 року уклала договір користування кімнатами № 506 і 507 строком на 1 рік (т. 1 а.с. 83). Відповідачка зобовязалась своєчасно вносить плату за користування житлом та комунальні послуги. 30 липня 2005 року позивач уклав з ОСОБА_2 усний договір найму кімнати № 505 гуртожитку строком також на 1 рік.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім’ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.
Згідно ст. 822 ЦК України у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір оренди на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк.
Матеріалами справи не підтверджується, що позивач письмово належним чином попередив відповідачку про розірвання договору найму спірних кімнат.
Так, листом від 01 січня 2007 року головний бухгалтер товариства повідомила відповідачку про те, що договір на проживання від 29 липня 2003 року розірваний та запропоновано звільнити кімнату № 506 (том 1 а.с. 14), а листом того ж головного бухгалтера від 10 січня 2007 року запропоновано звільнити кімнату № 505 в зв’язку з продажею вказаної кімнати на публічних торгах (том 1 а.с. 15).
Між тим, повноваження головного бухгалтера на припинення дії договорів про користування спірними кімнатами на час надання останній вищезазначених попереджень позивачем не підтверджені. Вказані повноваження були їй передані тільки 06 квітня 2008 року (том 1 а.с. 112, 136, том 2 а.с. 4).
Крім того, в матеріалах справі відсутнє попередження наймача про розірвання договору на проживання відповідачки в кімнаті № 507.
Посилання позивача на те, що власником кімнати № 505 є ОСОБА_4 безпідставні, так як рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2005 року і додаткове рішення цього ж суду від 10 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_4 до Миколаївського філіалу спеціалізованого підприємства «Укрспец`юст» про визнання права власності на житловий блок № 503-505 в будинку АДРЕСА_1ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2007 року скасовані та справа направлена на новий розгляд до того ж суду (том 1 а.с. 100).
До того ж будь-які безспірні докази знаходження спірних кімнат у власності ТОВ «Никонджитбудсервіс» суду не надані.
Згідно рішення Миколаївської міської ради за позивачем зареєстровано право власності на 9068/10000 частини гуртожитку (том 1 а.с. 6). З довідки БТІ від 16 квітня 2009 року № 3131, яка була направлена на адресу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва, вбачається, що за позивачем зареєстровано право власності на вищезазначену частину гуртожитку, що складається з житлових та нежитлових приміщень та приміщення кімнат № 506 і 507 входять до частки, що належить ТОВ «Никонджитбудсервіс» (том 2 а.с. 3). Але згідно довідки того ж БТІ від 08 травня 2009 року № 3553 частка ТОВ «Никонджитбудсервіс» окремо не вилучалась, перерахунок часток між співвласниками (три юридичних особи та чотири фізичних осіб) цього гуртожитку не відбувався.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Отже, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать.
Доводи апеляційної скарги, що висновки суду не відповідають обставинам справи є безпідставними, так як спростовуються матеріалами справи, а посилання в апеляційній скарзі на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального права не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що воно є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 305, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Никонджитбудсервіс» відхилити , а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Судді