Справа № 22ц – 2759/09 Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.
Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіної Т.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
16 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Лисенка П.П.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Аніщенко Д.В.,
за участю позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3., представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2009 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» про визнання недійсною третейської угоди,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» (далі – Товариство) про визнання недійсною третейської угоди.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що 17 листопада 2008 р. між Товариством (кредитодавець) та нею (позичальник) було укладено кредитний договір № 1330 (із забезпеченням), невід’ємною частиною якого була визначена в розділі 10 третейська угода.
Посилаючись на те, що третейська угода була укладена внаслідок її правової необізнаності, надання відповідачем неповної та недостовірної інформації, порушує її права споживача та позбавляє її права на судовий захист, суперечить вимогам закону, позивачка просила визнати третейську угоду недійсною та стягнути з відповідача 7000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2009 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на невідповідність висновків суду вимогам матеріального і процесуального права, обставинам спору і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 17 листопада 2008 р. між Товариством (кредитодовець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір № 1330, за умовами якого кредитодавець передав позичальнику кредит у сумі 46055 грн. 50 коп.
Відповідно до розділу 10 кредитного договору «Порядок розв’язання спорів. Третейське застереження» сторони домовились, що усі спори, розбіжності або претензії, які виникають між сторонами із цього договору, або у зв’язку з ним, в тому числі, але не обмежуючись: що стосуються його укладення, виконання, порушення, припинення, розірвання, дійсності/недійсності, сплати будь-яких санкцій за порушення договору (невиконання або неналежне виконання), стягнення заборгованості тощо, будуть передаватись для остаточного врегулювання на розгляд постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Бізнес центр «Правозахисник».
Відмовляючи в позові, суд вважав, що укладена сторонами третейська угода є нікчемною, але визнання її недійсною судом не вимагається, вона не порушує права позивача щодо можливості звернення з позовом до суду а, крім того, наслідки договору про передачу спору на вирішення третейського суду передбачені ч. 5 ст. 130, п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Однак, з такими висновками не можна погодитись в повному обсязі.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 р. № 1701-ІV, в редакцій, що діяла на час укладення сторонами кредитного договору (далі – Закон), третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.
Відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 2 ст. 218, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» справи щодо визнання правочину дійсним, недійсним, розірвання договору, спори щодо захисту прав споживачів розглядаються виключно державними судами України.
В силу ст. 5 Закону спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Таким чином, укладена при підписанні кредитного договору третейська угода, передбачає передачу на розгляд постійно діючого третейського суду спір про визнання договору недійсним (дійсним), його розірвання, а також можливі спори на захист прав позивачки як споживача фінансових послуг, а тому в цій частині така угода суперечить вимогам цивільного законодавства. Враховуючи, що третейська угода є різновидом цивільно-правової угоди, то невідповідність її частини цивільному законодавству дає підстави вважати її недійсною у вказаній частині в силу ч. 1 ст. 203 ЦК України
Віднесення сторонами на розгляд третейського суду спорів стосовно виконання кредитного договору, стягнення у зв’язку з цим заборгованості тощо, не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки така категорія спорів не входить до визначених ст. 6 Закону справ, на які не підлягають розгляду третейськими судами, а тому відсутні підстави визнання такого застереження недійсним.
При цьому посилання позивачки на порушення третейською угодою передбаченого законодавством України права на судовий захист не заслуговують на увагу, оскільки, як роз’яснено в п. 2 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (ст. 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
Що стосується посилань позивачки на укладення третейської угоди під впливом обману з боку відповідача, то судом не встановлено факт введення позивачки в оману відповідачем, у зв’язку з чим вимоги щодо визнання третейської угоди з таких підстав є необґрунтованими.
Також не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди, можливість чого передбачена ч. 2 ст. 216 ЦК України.
Так, згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995р. із наступними змінами відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачкою всупереч наведеним роз’ясненням та положенням ст. 60 ЦПК України не надано переконливих доказів факту заподіяння моральної шкоди, а саме, що внаслідок винних дій відповідача вона зазнала душевних чи фізичних страждань, інших втрат немайнового характеру, тому вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є недоведеними.
З урахуванням викладеного рішення суду ухвалене з порушенням вимог матеріального закону і в силу п. п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
За правилами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» про визнання недійсною третейської угоди та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Третейську угоду, яка укладена ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» при укладанні кредитного договору № 1330 від 17 листопада 2008 року, визнати недійсною в частині передачі на розгляд постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Бізнес центр «Правозахисник» спорів про визнання кредитного договору недійсним (дійсним), його розірвання, а також спори про захист прав ОСОБА_2 як споживача фінансових послуг.
В решті позову відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору та 37 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: