Справа № 22ц-2282/09                         Головуючий суду першої інстанції -   Гуденко О.А.          

Категорія   46                                   Суддя доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 жовтня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

    головуючого:   Данилової О.О.,

    суддів:   Лівінського І.В.,     Шаманської Н.О.,

    при секретарі: Голубкіній О.О.,  

    за участю:  позивача – ОСОБА_2, її представника – ОСОБА_3, відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною  скаргою

ОСОБА_5

    на рішення  Центрального  районного суду  м. Миколаєва  від  21 липня 2009 р. ухваленого за позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_4 ,

закритого  акціонерного товариства будівельної компаній „Житлобуд-Ніко”

(далі -  ЗАТ будівельна фірма  „Житлобуд-Ніко”)

про визнання договору про участь в пайовому будівництві житлового будинку частково недійсним  та визнання права власності на ѕ частини квартири,

в с т а н о в и л а:

В лютому 2009 р. ОСОБА_5 звернулася з позовом до ОСОБА_4  про визнання права власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Позивачка зазначала, що з весни 2006 р. вона  проживала однією сім’єю з відповідачем.  Для поліпшення своїх житлових умов  вони вирішили  сумісно придбати трикімнатну квартиру. Для цього вона продала належну їй на праві власності однокімнатну квартиру та  135000 грн. направила на придбання  спірної квартири. Відповідач вніс лише 40000 грн.

Посилаючись на те, що її грошовий вклад складає  ѕ частки від вартості квартири, позивачка  просила визнати за нею право власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка доповнила позовні вимоги та просила визнати частково недійсним договір про участь в пайовому будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 від 8 листопада 2006 р., укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ будівельна фірма „Житлобуд-Ніко”.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2009 р.  до участі в справі в якості співвідповідача було залучено  ЗАТ будівельну фірму „Житлобуд-Ніко”.

Рішенням  цього ж суду від 21 липня 2009 р.  в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм  матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову в повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з  наступних підстав.

Так, судом встановлено,  що ОСОБА_5 та ОСОБА_4  з весни 2006 р. по осінь 2008 р., не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім’єю, вели  спільне господарство.

8 листопада 2006 р. між ЗАТ будівельною фірмою „Житлобуд-Ніко” та ОСОБА_4 було  укладено договір на участь у пайовому будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 для придбання квартири у цьому будинку. Умовами  договору  встановлено розмір часток у праві власності на спірну квартиру, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по Ѕ частці кожному ( п. 2.3).  

    З урахуванням зазначеної домовленості,  14 квітня 2008 р. сторони  отримали  свідоцтва про право власності на  квартиру АДРЕСА_1 кожний на Ѕ частину.

    Доказів того, що спільне майно поліпшено за рахунок особистих коштів позивачки, що дає  право на збільшення її частки, остання суду не надала, а придбання спірної квартири за особисті кошти не може бути підставою для зміни розміру часток співвласників спірної квартири, встановлених домовленістю між ними.

Таким чином, суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наявним в справі доказам та дійшов вірного висновку про те, що підстав для визнання частково недійсним договору  про участь в пайовому будівництві житлового будинку та зміни часток власників спірної квартири не має.  Тому вірно відмовив позивачці в задоволені позову.  

 Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, то колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_5  відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2009 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців.

Головуючий:


    Судді: