Справа № 22ц -481/09 Головуючий першої інстанції – Спінчевська Н.А.
Категорія: 31 Суддя-доповідач апеляційного суду:- Шаманська Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Данилової О.О.,
суддів – Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі – Бобуйок І.Ф.,
за участю: представника позивачки – ОСОБА_2, представника відповідача – Кравець О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_4,
Південного оперативного командування
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2008 р., ухваленого за позовом
ОСОБА_4
до
Південного оперативного командування
про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
В липні 2008 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Південного оперативного командування про відшкодування моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що 18 січня 2005 р. при розгрузці бойової техніки на території Миколаївського річного порту «Жовтневий» в результаті недбалих дій військовослужбовців військової частини А 2784 та некомпетентності посадових осіб Південного оперативного командування загинув її син.
Внаслідок загибелі сина вона зазнала великих моральних страждань, втратила спокій. В зв’язку з чим, погіршився її стан здоров’я та останнім часом вона постійно перебуває на лікуванні. Крім того, погіршився її майновий стан, оскільки вона є інвалідом 2 групи та потребує постійного лікування, на яке син надавав їй матеріальну допомогу.
Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача 1 млн. грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2008 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Південного оперативного командування на користь ОСОБА_4 20000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила рішення суду змінити, збільшивши суму відшкодування до 1 млн. грн., посилаючись на те, що визначена судом сума не відповідає характеру її страждань та ступеню вини відповідача у смерті її сина.
В апеляційній скарзі Південне оперативне командування просило рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позову, посилаючись на неправильне застування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Південного оперативного командування підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_4, суд виходив з того, що бездіяльність посадових осіб Південного оперативного командування сприяли вчиненню військовослужбовцями військової частини А 2784 злочину, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_5 В зв’язку з чим, позивачка зазнала душевних та психічних переживань за втратою сина. Тому стягнув з відповідача на користь позивачки 20000 грн. моральної шкоди.
Між тим, з зазначеним висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов до нього внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2005 р. під час переміщення бронетехніки на території порту „Жовтневий” автомобілем „Урал-4320” під керуванням працівника Збройних Сил України військової частини А 2784 ОСОБА_6 проводилось буксирування „БТР-60” бортовий № 31 за кермом якого знаходився старшина військової служби за контрактом цієї ж військової частини ОСОБА_7
Під час буксирування, яке здійснювалося на гнучком зчепленні, зазначений бронетранспортер виїхав на пішохідну доріжку, де вчинив наїзд на військовослужбовців Державної прикордонної служби майора ОСОБА_5 та капітана ОСОБА_8, які прямували в попутному напрямку по пішохідній доріжці. Внаслідок наїзду ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді чисельних переломів кісток, від яких він загинув на місці події.
За фактом зазначеної дорожньо-транспортної події були порушені кримінальні справи відносно військовослужбовців військової частини А 2784 ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 425 КК України (недбале ставлення до військової служби), відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху), та відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України (порушення правил водіння та експлуатації машин).
Постановами військового суду Миколаївського гарнізону від 23 серпня 2005 р. та 30 вересня 2005 р. кримінальні справи відносно ОСОБА_7, ОСОБА_9 закрито на підставі п. „б” ст. 1 Закону України „ Про амністію”. Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2005 р. кримінальну справу відносно ОСОБА_6 закрито на підставі п. „г” ст. 1, 6 Закону України „Про амністію”.
Таким чином, були встановленні особи, які безпосередньо винні в загибелі сина позивачки.
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 17 грудня 2007 р. з військової частини А 2784 на користь ОСОБА_4 стягнуто 50000 грн. моральної шкоди. Отже, обсяг завданої позивачці моральної шкоди, спричиненої внаслідок загибелі сина, визначено судом та стягнуто з винних осіб.
Водночас, посадові особи Південного оперативного командування наказом начальника генерального штабу Збройних сил України від 26 квітня 2005 р. були притягнуті до дисциплінарної відповідальності за низьку організацію контролю за здійсненням переміщення техніки та майна військової частини А 0555, неналежне керівництво роботою оперативної групи, невжиття заходів спрямованих на встановлення реального технічного стану бронетехніки.
Однак, зазначені порушення свідчать лише про відсутність належного загального керівництва за здійсненням переміщення бронетехніки з боку посадових осіб Південного оперативного командування. Таким чином, відсутній безпосередній причинний зв’язок між допущеними посадовими особами відповідача порушеннями і загибелі ОСОБА_5 Тому не має підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за завдану позивачці моральну шкоду.
За такого, колегія суддів вважає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного доводи ОСОБА_4 про те, що сума визначена судом не відповідає характеру її страждань та ступеню вини відповідача у смерті її сина не можуть бути прийняті до уваги.
Посилання Південного оперативного командування на те, що спір є публічно-правовим, оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень та повинен розглядатися за правилами КАС України, є необґрунтованими на підставі наступного.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).
Оскільки предметом спору, який виник між сторонами, є відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст. 15 ЦПК України, такі спори підлягають розгляду в порядку ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309,313, 315 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу Південного оперативного командування задовольнити частково .
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2008 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволені позову ОСОБА_4 до Південного оперативного командування про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: