Справа №22-ц-41/ 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Прокудіна Н.Г.
Категорія - 27 Суддя–доповідач – Рибалка В.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
5 січня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.
суддів - Криворотенка В.І., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
та осіб, які беруть участь у справі – ОСОБА_2, представника ВАТ «КБ «Володимирський» Скуби О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський»
на заочне рішення Зарічного районного суду м.Сум від 27 липня 2009 року та додаткове рішення Зарічного районного суду м.Сум від 3 вересня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» про захист прав споживача, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернувся до суду у квітні 2009 року. Свої вимоги він мотивував тим, що 13 лютого 2009 року уклав з відповідачем договір банківського вкладу, згідно з умовами якого 13 березня 2009 року ВАТ «КБ «Володимирський» мав повернути вклад та сплатити відсотки в розмірі 22,5 річних. По закінченню дії договору 13 березня 2009 року він звернувся до ВАТ «КБ «Володимирський», однак останній відмовився повернути кошти та наполіг на укладенні нового договору на таких же умовах на строк до 13 квітня 2009 року, однак і в цей строк коштів позивачу виплачені не були, тому він просив стягнути 36599 грн. 18 коп. банківського вкладу, відсотки за договором у розмірі 22,5 та пеню в розмірі 3% від загальної суми вкладу за кожен день прострочення виконання умов договору, а також 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Крім того, позивач вважав, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди, тому просив стягнути 1000 грн. на її відшкодування.
Заочним рішенням Зарічного районного суду м.Сум від 27 липня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково - стягнуто на його користь з ВАТ «КБ «Володимирський» 36599грн. 18 коп. банківського вкладу, 2401 грн. 81 коп. відсотків, 115286 грн. 85 коп. 3% пені за кожен день прострочення виконання зобов’язання, 18 грн. 40 коп. повернення судових витрат, стягнуто з ВАТ «КБ «Володимирський» на користь держави 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1552 грн. 12 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необгрунтованітсю.
Додатковим рішенням Зарічного районного суду м.Сум від 3 вересня 2009 року ухвалено стягувати з 28 липня 2009 року по день фактичної виплати банківського вкладу 22.5% річних та пеню в розмірі 3% за кожен день прострочення виплати, що становить 1097 грн. 97 коп.
В апеляційних скаргах ВАТ «КБ «Володимирський» просить скасувати зазначені рішення суду в частині стягнення відсотків та пені.
При цьому апелянт посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права . Зокрема, зазначає, що нарахування 22,5% річних передбачено лише на строк дії договору банківського вкладу, тобто з 13 березня 2009 року по 13 квітня 2009 року, а після цього відсотки на суму вкладу мають нараховуватись як для вкладу на вимогу. Крім того, вказує, що за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання передбачено відповідальність у вигляді 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з договором банківського вкладу «Пенсійний» НОМЕР_1 від 13 лютого 2009 року позивачем були внесені кошти на рахунок. Після закінчення строку дії договору 13 березня 2009 року позивач звернувся до ВАТ «КБ «Володимирський» з вимогою про повернення суми вкладу та виплату відсотків, однак останній не виконав вимоги договору та наполіг на укладенні нового договору на строк до 13 квітня 2009 року. 17 березня 2009 року та 7 квітня 2009 року ОСОБА_2 звертався до відповідача з письмовою заявою про дострокове розірвання договору, проте ні суми вкладу, ні відсотків не отримав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ВАТ «КБ «Володимирський» 13 березня 2009 року укладено договір банківського вкладу «Пенсійний» у національній валюті на строк до 13 квітня 2009 року, згідно з умовами якого позивач вніс грошову суму в розмірі 36599 грн. 18 коп. Банк, в свою чергу, зобов’язався нарахувати 22,5% річних на зазначену суму (а.с.26-27, 28).
Щодо нарахування відсотків та їх виплати вкладнику у розмірі 676 грн. 83 коп. банк свої зобов’язання виконав, а у виплаті суми депозиту відмовив, посилаючись на фінансові труднощі.
Зважаючи на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми депозитного вкладу на користь позивача. Така позиція суду узгоджується з положеннями договору, укладеного між сторонами, та вимогами ст.1058 ЦК України.
В той же час, висновок суду про необхідність стягнення на користь вкладника пені згідно з Законом України «Про захист прав споживачів» та 22,5% річних за увесь час затримки виплати суми депозиту не може бути визнаним обґрунтованим, оскільки суперечить як положенням договору банківського вкладу, так і вимогам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Зокрема, згідно з п.6.6 договору банківського вкладу від 13 березня 2009 року сторонами визначено, що у разі неотримання вкладником коштів за інших підстав договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу. За час перебування коштів на вкладі на вимогу банк нараховує проценти за ставкою 1% річний.
За таких обставин заборгованість банку по відсотках на день ухвалення рішення суду апеляційної інстанції 271 грн. 71 коп., починаючи з 14 квітня 2009 року.
Оскільки пеня, передбачена Законом України «Про захист прав споживачів», не може бути застосована до спірних правовідносин, неустойка не передбачена договором, укладеним між сторонами, тому і посилання позивача на положення ст.ст.549-551 ЦК України у даному випадку не може бути визнано обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.4; 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» задовольнити.
Заочне рішення Зарічного районного суду м.Сум від 27 липня 2009 року в даній справі в частині стягнення відсотків змінити, а в частині стягнення пені - скасувати.
Додаткове рішення Зарічного районного суду м.Сум від 3 вересня 2009 року в даній справі скасувати.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» на користь ОСОБА_2 271 грн. 71 коп. – 1% річний за користування вкладом, починаючи з 14 квітня 2009 року по день ухвалення рішення суду апеляційної інстанції.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» на користь ОСОБА_2 0 грн. 82 коп. повернення судового збору та 3 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та на користь держави - 369 грн. 47 коп. судового збору та 3 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині рішення Зарічного районного суду м.Сум від 27 липня 2009 року залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Володимирський» 583 грн. 70 коп. повернення судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий - Рибалка В.Г.
Судді - Криворотенко В.І., Хвостик С.Г.
З оригіналом згідно: суддя В.Г. Рибалка