Справа № 22ц-1855/09 Головуючий у першій інстанції - Подзігун Г.В.
Категорія 22 Доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2009 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Данилової О.О.,
суддів – Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі – Дудник Ю.П.,
за участю: позивачки – ОСОБА_3 її представника – ОСОБА_4, відповідачки – ОСОБА_5, її представника – ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_5
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2009 р., ухваленого за позовом
ОСОБА_3
до
ОСОБА_5
про розірвання договору довічного утримання,
та зустрічним позовом
ОСОБА_5
до
ОСОБА_3
про визнання права власності та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
В лютому 2009 р. ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання.
Позивачка зазначала, що 5 жовтня 2007 р. вона уклала з відповідачкою договір довічного утримання, який був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу. За умовами цього договору позивачка передала у власність відповідачки житловий будинок АДРЕСА_1 м. Миколаєва, з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами, а остання взяла на себе зобов’язання надавати їй 400 грн. щомісячного матеріального забезпечення, а також довічно утримувати позивачку, забезпечуючи її харчуванням, одягом, ліками, наданням побутових послуг, необхідної допомоги, оплачувати ремонт, комунальні та інші послуги.
Посилаючись на те, що відповідачка неналежним чином виконувала свої зобов’язання, позивачка просила розірвати договір та визнати за нею право власності на зазначений будинок.
В квітні 2009 р. ОСОБА_5 звернулась до ОСОБА_3 з зустрічним позовом про визнання права власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 та стягнення 5000 грн. моральної шкоди, посилаючись на неможливість подальшого виконання нею договору довічного утримання з вини ОСОБА_3, яка відмовилась приймати матеріальне забезпечення та утримання.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2009 р. позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір довічного утримання, що був укладений 5 жовтня 2007 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 За ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 В задоволені зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, просила рішення суду скасувати а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Так, судом встановлено що 5 жовтня 2007 р. між ОСОБА_3 (відчужував), з однієї сторони, та ОСОБА_5 (набувач), з іншої сторони, був укладений договір довічного утримання (а.с. 4). За умовами цього договору відчужувач зобов’язалась передати у власність набувача вищезазначений будинок, а набувач, в свою чергу, зобов’язалася довічно утримувати відчужувача, забезпечуючи її харчуванням, одягом, ліками, наданням побутових послуг, необхідної допомоги, оплачувати ремонт, комунальні та інші послуги. Загальну вартість щомісячного матеріального забезпечення встановлено за згодою сторін у розмірі 400 грн.
Отже, доказом належного виконання умов зазначеного договору є надання відповідачкою позивачці щомісячного матеріального забезпечення в розмірі 400 грн.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка неналежним чином виконувала свої обов’язки за договором довічного утримання, що змусило позивачку звертатися до органів соціального забезпечення за наданням необхідної допомоги (а.с. 42). До того ж, позивачка оплачувала комунальні послуги за особисті кошти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі не виконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.
Доказів, які б свідчили про надання позивачці 400 грн. щомісячного матеріального забезпечення з жовтня 2007 р. по лютий 2009 р. відповідачка суду не надала.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наявним в справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка неналежно виконувала свої обов’язки за договором довічного утримання. Тому, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, вірно розірвав договір довічного утримання та застосував наслідки, передбачені ч.1 ст. 756 ЦК України.
Також суд правильно відмовив відповідачці в задоволені зустрічного позову, оскільки остання не надала об’єктивних доказів, що зобов’язання за договором довічного утримання нею виконувались належним чином та в подальшому виконувати умови цього договору неможливо з підстав, що мають істотне значення.
Тому доводи апелянта про належне виконання нею умов договору довічного утримання не заслуговують на увагу.
Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2009 р. залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: