Справа №  22ц-3040/09р.                               Головуюча у   1  інстанції   Гречана С.І.

Категорія 41                                                 Доповідач апеляційного суду    Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         17 грудня 2009 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

         головуючого         –       Козаченка В.І.,      

         суддів: Мурлигіної О.Я.,  Довжук Т.С.,

         при секретарі судового засідання  Аніщенко Д.В.,

         за участю представників позивачки ОСОБА_2,   ОСОБА_3,

         відповідачів                                    ОСОБА_4, ОСОБА_5,

         представника відповідачки               ОСОБА_6,              

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною  скаргою  ОСОБА_7

на  рішення  Центрального  районного суду м. Миколаєва  від 20 жовтня  2009 року   за позовом

ОСОБА_7

до

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

 ОСОБА_8,

треті особи: приватне підприємство «Аріадна»,  Миколаївська міська рада (далі – міськрада),

виконком Миколаївської міської ради

 (далі – виконком)

про встановлення порядку користування жилим приміщенням та зміну договору найму жилого приміщення,

за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7

про встановлення  порядку користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

         В лютому 2005 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про зміну договору найму жилого приміщення   квартири  АДРЕСА_1.

         Позивачка вказувала, що спірна квартира, яка належить територіальній громаді, складається з трьох кімнат жилою площею 35,75  кв. м. Дві суміжні кімнати площею 11.30 кв.м. та 16,75 кв.м. займають відповідачі, а кімнату площею 7,7  кв. м., яка є ізольованою, займає вона. В добровільному порядку вона та відповідачі не можуть визначитись з порядком користування жилим приміщенням квартири.  

         Посилаючись на вказане, позивачка  просила позов задовольнити.

         В подальшому ОСОБА_7 доповнила позовні вимоги та також просила  встановити порядок користування жилим приміщенням спірної квартири виділивши їй кімнату 8,1 кв.м., а дві суміжні кімнати залишити в користуванні відповідачів.

         13 травня 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про встановлення порядку користування жилим приміщенням спірної квартири  та зміну договору найму жилого приміщення мотивуючи тим, що  з 1994 року фактично з чоловіком – ОСОБА_5 не проживає, шлюб між ними розірваний. В квартирі проживає вона, колишній чоловік і їх син та між ними вже встановлений порядок користування квартирою. Так, вона займає кімнату площею 8,1  кв. м., а дві інші кімнати - колишній чоловік та син, свекруха в квартирі ніколи не проживала.      

         Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2008 року  обидва позову об’єднані в одне провадження.

         08 липня 2008 року ухвалою цього ж суду  позовна заява ОСОБА_4 в частині зміни договору найму жилого приміщення залишена без розгляду.

         Справа розглядалась судами неодноразово.    

         Останнім рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено, а позов ОСОБА_4 задоволено. Постановлено встановити порядок користування жилим приміщенням спірної квартири виділивши ОСОБА_4  кімнату площею 8,1  кв. м., а ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_7  суміжні  кімнати площею 11,7 кв.м.  і 15,4  кв. м. та вбиральня, ванна кімната, коридор, кухня залишені у спільному користуванні.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить  рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та відмову в задоволенні позову ОСОБА_4  На думку апелянта, рішення суду є незаконним та ухваленим з порушенням закону.

         Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивачки, відповідачів, їх представника,  дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7  та задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ізольована кімната площею 8,1 кв.м. не може бути самостійним предметом договору найму, так як вона значно менше встановленого законом розміру квадратного метра на одну особу, та може призвести до штучного погіршення житлових умов ОСОБА_7  

         Між тим, з таким висновком суду погодитися  не можна, оскільки суд прийшов до нього без належної оцінки наявних у справі доказів та неправильно застосував норму матеріального права, що відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення.

         У відповідності до ч. 3 ст. 303  ЦПК України апеляційний суд  не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою  підставою для скасування рішення.

         Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до державного житлового фонду і складається із трьох кімнат. Наймачем квартири з 27 квітня 1970 року є ОСОБА_7 (том 1 а.с. 22). На час розгляду справи в суді в квартирі зареєстровані ОСОБА_5 – син наймача квартири, ОСОБА_8 – онук наймача квартири та ОСОБА_4 - невістка. Між подружжями ОСОБА_5 і ОСОБА_4  12 лютого 2008 року шлюб було розірвано (том 1 а.с. 39). У  ОСОБА_7 з відповідачами за першим позовом виникли неприязні стосунки.

         Згідно зі ст. 104 ЖК України  член сім’ї наймача вправі вимагати за згодою інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, укладення окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього кодексу (є ізольованим і за розміром не менше встановленого для надання одній особі).

         У разі відмови членів сім’ї дати таку згоду спір може бути вирішено у судовому порядку.

         З матеріалів справи вбачається, що трикімнатна спірна квартира жилою площею 35,2 кв.м. складається  з двох суміжних кімнат площею 15,4 кв.м., 11,7 кв.м. та ізольованої кімнати площею 8,1 кв.м. (том 1 а.с. 36).  В квартирі зареєстровані з правом на жилу площу сторони по справі і на кожного з них припадає по 8,8 кв.м. (35,2 : 4).

         Згідно зі ст. 63 ЖК України предметом договору найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване житлове приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний житловий будинок.

         Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16  від 12 квітня 1985 року  № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» в силу ст. 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім’ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

         Постановою № 4 виконкому Миколаївської обласної ради та президії облради професійних спілок від 03 січня 1992 року встановлено визнання такими, що потребують поліпшення житлових умов, громадян, які забезпечені жилою площею не більше 7 кв.м. на одну особу в містах, а рівень середньої забезпеченості громадян жилою площею в м. Миколаєві – 8 кв.м. на кожного члена сім’ї.

         Виходячи з того, що на кожного із сторін по справі  припадає по 8,8 кв.м.  (35,2 : 4)  житлової площі квартири, то позивачці ОСОБА_7 можливо виділити ізольовану кімнату площею 8,1 кв.м., оскільки зменшення її долі є незначним та не приводить до штучного погіршення житлових умов її та відповідачів і не викликає необхідність постановки їх на облік, як таких, що потребують поліпшення житлових умов.

         Крім того,  сама кімната відповідає вимогам ст. 63 ЖК України і може бути предметом окремого договору найму жилого приміщення.

         Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення, районний суд не звернув належну увагу на вищезазначені вимоги закону, а тому помилково ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7

         Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_7, часткове задоволення позову ОСОБА_4 та яке буде відповідати також і принципу справедливості, добросовісності, розумності, які існують  в цивільному законодавстві.                

           Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

         Рішення  Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2009 року   скасувати та ухвалити нове рішення .

         Позов  ОСОБА_7 задовольнити .

         Позов ОСОБА_4 про встановлення порядку користування жилим приміщенням спірної квартири   задовольнити частково.

          Змінити договір найму жилого приміщення  квартири АДРЕСА_1, виділивши в користування : ОСОБА_7 ізольовану кімнату площею 8,1 кв.м ., а ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8   суміжні кімнати площею 11,7 кв.м. та 15,4 кв.м.  і балкон площею 0,9 кв.м .

         Залишити у спільному користуванні коридор, кухню, ванну кімнату та  туалет.

           Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

           Головуючий

          Судді