Справа № 22ц – 2084/09 Головуючий першої інстанції: Алєйніков В.О.
Категорія: 6 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
У Х В А Л А
Іменем України
14 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Паліюка В.П.,
суддів: Кутової Т.З.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Бобуйок І.Ф.,
за участю прокурора Волкожа С.В, представника міської ради Обухової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Центрального району м. Миколаєва,
яка подана в інтересах Миколаївської міської ради,
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2007 року, яке ухвалено за позовом ОСОБА_3 до адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2007 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до адміністрації Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що є власницею квартири АДРЕСА_1. Для поліпшення житлових умов вона самовільно збудувала баню літ. Д-1 площею 20,9 м2.
Посилаючись на отримання необхідних погоджень та неможливість у позасудовому порядку визнати за ними право власності на самочинно побудовані споруди, позивачка просила визнати за нею право власності на самовільно збудовану баню літ. Д-1.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2007 р. позов задоволено: постановлено визнати за ОСОБА_3 право власності на самочинно збудовані споруди: баню літ. Д-1.
В апеляційній скарзі прокурор Центрального району м. Миколаєва просить скасувати рішення суду, а справу - направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що справа розглянута судом без участі відповідного органу місцевого самоврядування та без з’ясування обставин і фактів, які мають суттєве значення для вирішення спору.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представник міської ради, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1. Вона самовільно збудувала на земельній ділянці загального користування за вказаною адресою баню літ. Д-1 площею 20,9 кв.м.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ним належним чином з’ясовано обставини, що стосуються визначення суб’єктного складу спірних правовідносин та виконано вимоги закону щодо встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору.
Однак, з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них внаслідок неналежного дослідження всіх обставин справи та неправильного застосування норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про планування і забудову територій” (далі – Закон) вирішення питання вибору, вилучення (викупу) земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об’єктів містобудування, вирішення питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкцій, реставрацій, капітального ремонту об’єктів містобудування та упорядкування територій віднесені до компетенції міської ради.
Разом з цим, суд розглянув справу та ухвалив рішення про задоволення позову відносно відповідача - адміністрація Центрального району виконавчого комітету Миколаївської міської ради. Суд не звернув уваги на викладені обставини та положення Закону та не врахував, що належним відповідачем у справі щодо права власності на самочинно зведені об’єкти є міська рада.
Таким чином, суд вирішив питання про права та обов’язки Миколаївської міської ради, яка не брала участі у розгляді справи.
Крім того, відповідно до положень частин 3, 5 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а також на вимогу власника земельної ділянки, на якій самочинно збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про наявність у користуванні або у власності позивачки на законних підставах земельної ділянки, на якій розташовано спірний об’єкт – баня літ. Д-1.
На підтвердження відповідності самовільно зведених прибудов діючим нормам позивачі надали санітарно-епідеміологічної станції Центрального району та управління архітектурної діяльності (а.с. 15,16).
Проте, згідно Положення „Про державну архітектурно-будівельну інспекцію”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 р., державний нагляд і контроль у сфері архітектури та будівництва здійснює державна архітектурно-будівельна інспекція.
Однак, до цієї інспекції за висновком щодо можливості оформлення спірного будівництва позивач не звертався і дозволу не отримав.
Окрім цього, зазначені вище погодження не дозволяють зробити остаточний висновок щодо відповідності спірних споруд існуючим нормам та правилам.
З урахуванням викладеного відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи, притягнути до участі у справі як належного відповідача - Миколаївську міську раду, а також обговорити питання про залучення до участі в справі в порядку ч. 3 ст. 45 ЦПК України державної архітектурно-будівельної інспекції та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу прокурора Центрального району м. Миколаєва, яка подана в інтересах Миколаївської міської ради, задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 червня 2007 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: