Справа № 22ц – 1984/09                                                                            Головуючий першої інстанції: Давченко Т.М.

Категорія: 6                                                                                               Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем   України

    9  вересня  2009  року       колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

                                                 головуючого: Галущенка О.І.,

                                                 суддів:            Колосовського С.Ю.,

                                                                         Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:               Фірсовій Т.В.,

за участю позивач ОСОБА_2, прокурора Брезіцького В.С., представника міської ради Сакари Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою       прокурора  Корабельного  району, яка  подана  в  інтересах

                                                            Миколаївської  міської  ради,              

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2008 року, яке ухвалено за позовом ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_5 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,

в с т а н о в и л а :

    У квітні 2008 р. ОСОБА_4  звернувся  з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_5 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

    В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що є власником 24/1000 частини нежитлового приміщення, яке розташовано по АДРЕСА_1 Ним самовільно збільшено загальну площу приміщення на 1,2 кв.м.

    Посилаючись на отримання необхідних погоджень та неможливість у позасудовому порядку визнати за ним право власності на самочинно побудовані споруди, позивач просив  визнати за ним право власності на самовільні споруди.

    Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2008 р. позов задоволено: постановлено визнати за позивачем право власності переобладнане нерухоме майно по АДРЕСА_1,  а саме: на нежитлове приміщення – магазин за рахунок внутрішнього  перепланування  загальна  площа збільшена на 1,2 кв.м та становить 41,5 кв. м.

    В апеляційній скарзі прокурор Корабельного району м. Миколаєва просить скасувати рішення суду, а справу - направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що справа розглянута судом без участі відповідного органу місцевого самоврядування та без з’ясування обставин і фактів, які мають суттєве значення для вирішення спору.

    У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказує на її безпідставність й просить залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

    З матеріалів справи вбачається, що позивачеві на праві власності належить нежитлове приміщення - магазин, яке розташовано по АДРЕСА_1 Ним самовільно шляхом здійснення внутрішньої перебудови (добудови) збільшено площу цього об’єкту на 1,2 кв.м.    

    Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ним належним чином з’ясовано обставини, що стосуються визначення суб’єктного складу спірних правовідносин та виконано вимоги закону щодо встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору.

    Однак, з такими висновками  погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них внаслідок неналежного дослідження всіх обставин справи та неправильного застосування норм процесуального та матеріального права.

    Суд в порушення вимог п. 1 с. 1  ст. 169 ЦПК України розглянув справу у відсутності представника відповідача – Миколаївської міської ради, тоді як у справі відсутні докази повідомлення відповідача про час й місце судового засідання в порядку, встановленому ст. ст.74, 76 ЦПК України, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

    Крім того, відповідно до положень частин  3, 5 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а також на вимогу власника земельної ділянки, на якій  самочинно збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб.

    В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про наявність у користуванні або у власності позивача на законних підставах земельної ділянки, на якій розташовано спірний об’єкт.  

    До того ж, в матеріалах справи відсутній план земельної ділянки, на якій  здійснено самочинне будівництво із відображенням сусідніх земельних ділянок, що унеможливлює з’ясування судом питання щодо відсутності факту порушення прав усіх суміжних землекористувачів, чи власників земельних ділянок.

    Більш того, з позовної заяви та довідки БТІ вбачається, що площа споруд позивача збільшена не за рахунок добудови, а за рахунок внутрішнього перепланування, однак суд не з’ясував, чи була зведена позивачем самочинна споруда в розумінні ст. 376 ЦК України.  

    Таким чином, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не можна зробити висновок про те, чи просить позивач про визнання права власності на самочинно переобладнаний (перепланований) об’єкт, чи ставить питання про визнання права власності у зв’язку з наявністю самочинної добудови, чи мав він належно оформлені дозволи та проект на проведення реконструкції.

    Суд не звернув уваги на вказані обставини й в порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України не уточнив позовні вимоги, не переконався, чи підлягають заявлені вимоги розгляду в суді з урахуванням викладених обставин та вимог ст. 152 ЖК України.

За такого рішення суду  підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене,  вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи, розглянути її за участю Миколаївської міської ради та вирішити спір відповідно до вимог закону.  

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

      Апеляційну скаргу   прокурора Корабельного району м. Миколаєва, яка подана в інтересах Миколаївської міської ради,   задовольнити.

  Рішення  Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2008 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення  але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

         

          Судді: