Справа №  22-ц-1683/09р.                         Головуючий    у  1   інстанції  Франчук О.Д.

 Категорія 29                                                Доповідач апеляційного суду   Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         03 вересня 2009 року   колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

         головуючої         –        Буренкової К.О.,

         суддів:  Лівінського І.В.,   Довжук Т.С.,

         при секретарі судового засідання  Поліщук Ю.В.,      

         за участю представника позивача   ОСОБА_2,  

         відповідача                                          ОСОБА_3,                            

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення  Южноукраїнського міського  суду  Миколаївської області від  21 квітня  2009 року   за позовом

Миколаївського обласного відділення Фонду  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до

ОСОБА_3

про відшкодування шкоди за правом зворотної вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

         11 вересня 2008 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –Фонд)  звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування  4065 грн. 29 коп. шкоди та 01 грн. 50 коп. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 4066 грн. 79 коп.

         Представник позивача  в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 12 серпня 2007 року з вини відповідача сталася ДТП. При зіткненні транспортних засобів ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.  Внаслідок отриманих травм ОСОБА_4 знаходилася на лікування з 13 серпня 2007 року по 15 липня 2008 року, що підтверджується листками непрацездатності, та отримала від  Фонду в відшкодування матеріальної шкоди 4065 грн. 29 коп., що є розміром втраченої заробітної плати за час лікування. За скоєння вказаного злочину відповідач був засуджений та вироком суду йому призначено покарання у вигляді 850 грн. штрафу без позбавлення права управління транспортними засобами.

         Посилаючись на викладене, позивач просив позов задовольнити.

         В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив  стягнути в порядку регресу з відповідача 4524 грн. 77 коп. та 30 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 4554 грн. 77 коп.

         Відповідач, заперечуючи в суді проти позову, наполягав на тому, що,  розрахунок суми соціальних виплат позивачем був проведений  з  порушенням Закону  України «Про загальнообов’язкове соціальне  страхування  у  зв’язку   з тимчасовою втратою працездатності …

         Рішенням Южноукраїнського міського  суду  Миколаївської області від  21 квітня  2009 року  позов задоволено. Постановлено стягнути з відповідача на користь Фонду  4524 грн. 77 коп. в порядку регресу та 30 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 4554 грн. 77 коп. також на користь держави стягнуто з відповідача 51 грн. судового збору.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд.  На думку апелянта, суд неповно з’ясував всі обставини по справі  та  рішення  суду є безпідставним.

         Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

         Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Фонд, який здійснив страхові виплати потерпілій у зв’язку з її тимчасової непрацездатності, яка настала з винних дій ОСОБА_3,  має право зворотної вимоги до відповідача.

         Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам матеріального права, що відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскарженого рішення і ухвалення нового рішення.

         У відповідності до ч. 3 ст. 303  ЦПК України апеляційний суд  не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою  підставою для скасування рішення.

         Так,  відповідно до ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

         Згідно з преамбулою Закону від 18 січня 2001 року № 2240-111 «Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі – Закон) матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

         На підставі ст. 9 Закону Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені ст. 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

         У зазначеному Законі не передбачено право Фонду, який здійснив страхову виплату застрахованій особі, зворотної вимоги до винної особи. Таке право, як зазначено у ст. 993 ЦК України, до страховика переходить лише в разі виплати ним страхового відшкодування за договором майнового страхування.

         Таким чином, правильно встановивши, що винним у тимчасовій непрацездатності потерпілої є відповідач, у зв’язку з чим відділення Фонду виплатило їй страхове відшкодування,  суд не звернув належну увагу на зазначені вище норми матеріального закону та не врахував, що здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні послуги та виплати є його обов’язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою у розумінні ст. 1166 ЦК України.

         Тобто відділення Фонду не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, та не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно із ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

         Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

         Керуючись статями 303,  309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:  

         Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.  

         Рішення  Южноукраїнського міського  суду  Миколаївської області від  21 квітня  2009 року   скасувати та ухвалити нове рішення.

         В задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду  соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_3 про відшкодування  шкоди за правом зворотної вимоги відмовити.

         Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

         Головуюча

          Судді