Справа № 22ц-1661/ 09 р.             Головуючий першій інстанції – Вуїв О.В.

Категорія 5                             Доповідач апеляційного суду – Шаманська Н.О.

                                                             У Х В А Л А

І МЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 серпня 2009 р.  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого -   Паліюка В.П.,

суддів -   Довжук Т.С.,    Шаманської Н.О.,

при секретарі -   Дудник Ю.П.,

за участю: позивача –  ОСОБА_3, її представника – ОСОБА_4, відповідачки  – ОСОБА_5,  її представника – ОСОБА_6,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу   за апеляційною скаргою

ОСОБА_3  

на рішення Вознесенського міськрайонного суду  Миколаївської області  від  6 березня  2009 р.,  ухваленого за позовом  

ОСОБА_3

до

ОСОБА_5

про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,

в с т а н о в и л а:

В листопаді  2008 р. ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_5  про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Позивачка зазначала, що на початку  2002 р. між нею та відповідачкою  відбулася  усна домовленість про  майбутнє укладання договору  купівлі-продажу будинку № 156 по вул. Самосьонків в с. Новогригорівка Вознесенського району Миколаївської області   за 1700 доларів США. На підтвердження такої домовленості позивачка передала відповідачці 4500 грн. завдатку, а остання  надала дозвіл на  вселення у спірний будинок та зобов’язалася  до кінця 2002 р. укласти з позивачкою  договір купівлі-продажу.

Незважаючи на те, що в жовтні того ж року  позивачка сплатила відповідачці ще 5500 грн., виконавши умови договору повністю, відповідачка  в односторонньому порядку змінила домовленість, вимагаючи від покупця  додатково сплатити 8300 доларів США .

    Посилаючись на те, що всі істотні умови договору купівлі-продажу  нею виконані, а відповідачка ухиляється від належного  посвідчення договору, позивачка просила визнати  такий договір дійсним та визнати за нею право власності на спірний будинок.

    Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 6 березня 2009 р. в задоволені позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи,  дослідивши матеріали справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на початку  2002 р. між ОСОБА_3  та ОСОБА_7   відбулася  усна домовленість про  майбутнє укладання договору  купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1

 На підтвердження такої домовленості  відповідачка  отримала від позивачки -  4500 грн. завдатку, а згодом  ще 5500 грн.,  та надала  останній дозвіл на вселення в будинок.  За узгодженням сторін, договір купівлі-продажу між ними повинен був бути укладеним  у належній формі після повного розрахунку  покупця з продавцем.

Оскільки згоди по всіх   істотних умовах договору купівлі-продажу будинку  між сторонами  не досягнуто,  а саме не досягнуто домовленості  щодо  ціни  будинку, за який він має бути проданим, відповідачка  відмовляється від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин)  договір вважається укладеним, коли  між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Зі змісту ст. 224 ЦК УРСР вбачається, що істотними умовами договору купівлі - продажу будинку є предмет договору та ціна за який він має бути проданий.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами  не було узгоджено  всі істотні умови договору купівлі-продажу, зокрема ціна предмету договору, за такого  відсутні підстави, передбачені  ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, для визнання  цієї угоди дійсною.  Тому   вірно відмовив позивачці в задоволені позову.

Доводи апелянта  про те, що  сторони  досягла  між собою домовленості і щодо ціни угоди , безпідставні  оскільки жодними  доказами не підтверджуються.

До того ж,  ціна та інші істотні умови договору  можуть підтверджуватися  тільки письмовими доказами ( п. 16 Постанови  Пленуму Верховного Суду  України” № 3 від  28 квітня 1978 р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”).

Посилання апелянта на те, що  обставини щодо ціни  спірного будинку  встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили,  безпідставні, оскільки  як такої угоди у формі, встановленої  ст. 227 ЦК УРСР та у розумінні ст.  ст. 41, 153, 224  ЦК УРСР,   між сторонами укладено не було.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для  скасування рішення суду першої інстанції, який правильно встановив обставини справи й ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.  ст. 303, 305, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

  Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 відхилити , а   рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області  від 6 березня  2009 р. залишити без змін .

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: