Справа № 22ц-2952/09р. Головуюча у 1 інстанції Яворська Н.І.
Категорія 44 Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,
за участю представника позивачки ОСОБА_2,
представника відповідачки ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2009 року за позовом
ОСОБА_5
до
ОСОБА_4
про позбавлення права користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИЛА:
16 вересня 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1
Позивачка вказувала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 листопада 1996 року їй належить вказаний жилий будинок, в якому з 28 вересня 1999 року зареєстрована відповідачка, яка є її онучкою. З 31 травня 2008 року ОСОБА_4 в будинку не проживає, не виконує обов’язків по утриманню жилого приміщення та оплаті комунальних послуг, її речей в будинку немає, а тому втратила право користування жилим приміщенням в цьому будинку. На прохання знятися з реєстраційного обліку відповідачка не реагує.
Посилаючись на вказане, позивачка просила позов задовольнити.
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2009 року позов задоволено. Постановлено визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням спірного будинку на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права та є незаконним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивачки та відповідачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що відповідачка без поважних причин більше року не проживає в спірному будинку.
Між тим, правильно встановивши фактичні обставини справи і задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд не застосував норму закону, яку зобов'язаний був застосувати, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення.
У позовній заяві позивачка фактично зазначає підставою позову відсутність відповідачки у спірному будинку, яка була членом її сім’ї, без поважних причин понад рік.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є власником спірного будинку (а.с. 6) та за її згодою відповідачка 29 вересня 1999 року була зареєстрована в цьому будинку, як член сім’ї позивачки (а.с. 4-5).
Актом депутата Снігурівської міської ради від 10 вересня 2009 року підтверджується, що ОСОБА_4 в спірному будинку не проживає з травня 2008 року, а проживає за іншою адресою (а.с. 7).
З довідки дошкільного навчального закладу № 1 м. Снігурівка вбачається, що діти позивачки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, 24 травня 2002 року відвідували вказаний заклад до 30 травня 2008 року (а.с. 31).
Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка разом з чоловіком та дітьми постійно проживає в с. Вавилове Снігурівського району Миколаївської області.
Крім того, відповідачкою не надано суду підтвердження поважності причин непроживання в спірному будинку понад рік та існування домовленості з позивачкою відносно встановлення інших підстав на втрату права користування житлом.
Суд не звернув увагу на те, що позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги вказаними вище обставинами, хоча і посилалась як на підставу позову на ст. ст. 71, 72 ЖК України. Між тим, саме по собі посилання позивачки на певну норму закону яка суперечить обставинам, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, є підставою для застосування судом належної норми закону незалежно від згоди на це позивачки.
Відповідно до положень ст. 48 Закону "Про власність" від 07 лютого 1991 року власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, а згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд помилково застосував не ту норму матеріального права, є обґрунтованими і в цій частині вона підлягає задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з підстав ст. 405 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення .
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді