Справа № 735-2010                                   Головуючий 1 інстанції Токаренко М.А.

Категорія 32                                                     Доповідач Новосядла В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

13 січня 2010 року                                                        м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів:  Троценко Л.І., Дем’яносова М.В.,

при секретарі Шуляк Я.Г.,

за участю представника відповідача,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 18 листопада 2009  року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення  виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки  принесло апеляційну скаргу  на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 18 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення  виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки про стягнення моральної шкоди.

Вказаним рішенням суду позов був частково задоволений і з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівки на користь позивача було стягнуто моральну шкоду у розмірі 9 000 гривень.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у  задоволенні позову з тих підстав, що суд першої інстанції не врахував наступне:

-   20 березня 2007 року втратили чинність підпункти “е” пункту 1 частини 1 статті 21 та частина 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року, які передбачали відшкодування моральної шкоди,

-   відповідальність за спричинену моральну шкоду має нести роботодавець у відповідності із статтею 5 Закону України «Про охорону праці», статтею 237-1 КЗпП України і статтею 1167 ЦК України,

-   спричинення позивачу моральної шкоди не підтверджено висновком МСЕК, що свідчить про те, що позивач у відповідності до вимог  статті 60 ЦПК України не довів спричинення йому Фондом моральної шкоди.

Вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із встановлених обставин, а саме із того, що:

Позивач з 1966 року по 1998 рік працював на підприємствах вугільної промисловості по різних посадах.

Рішенням МСЕК від 28 травня 2003 року позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 25% у зв’язку із професійним захворюванням.

У відповідності до підпункту “е” пункту 1 частини 1 статті 21 та частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року (які діяли на час прийняття рішення МСЕК), Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.  

Частина 1 статті 9 Закону України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року, в редакції від 21 листопада 2002 року, передбачає, що “відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від  нещасного випадку  на  виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” №6  від 27 березня 1992 року в редакції від 24 жовтня 2003 року і Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань незалежно від втрати ним професійної працездатності.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд вірно встановив фактичні обставини (факти), якими обґрунтовувались позовні вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються і обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову про стягнення моральної шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції були одночасно застосовані норми Цивільного Кодексу України, а саме статті: 23, 1167 ЦК України і Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” .

Однак з  висновком суду першої інстанції щодо застосування норм Цивільного Кодексу України погодитись неможливо, оскільки вказані правовідносини  між позивачем і Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” , який діяв на час прийняття рішення МСЕК про встановлення позивачу вперше стійкої втрати працездатності у зв ’ язку із професійним захворюванням.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що із мотивувальної частини рішення суду підлягає виключенню посилання на статті 23 і 1167 ЦК України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Керуючись статтями  308, 314 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки   задовольнити частково.

Виключити із мотивувальної частини рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 листопада 2009 року посилання на статті 23 і 1167 ЦК України.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                                        Судді: