Справа № 22-ц- 1743/09р. Суддя першої інстанції Давченко Т.М.
Категорія 6 Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
У Х В А Л А
01 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,
за участю прокурора Середи Є.В.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника міськради Обухової Ю.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі – прокурор)
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2008 року за позовом
ОСОБА_4
до
виконкому Миколаївської міської ради
про визнання права власності на самочинно побудоване майно,
ВСТАНОВИЛА:
14 лютого 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до виконкому Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно побудовано майно.
Позивач вказував, що йому на праві власності належать нежитлові приміщення магазину, розташованому по АДРЕСА_1. З метою покращення приміщення магазину та його благоустрою, на земельній ділянці наданій йому в оренду, самочинно прибудував до магазину тамбур літ. а2 вартістю 865 грн.; нежитлову прибудову літ. А1 вартістю 13 794 грн., що збільшило загальну площу магазину на 63,40 кв.м. Крім того, він самочинно прибудував до магазину навіс літ. а3 вартістю 5558 грн. Згідно довідки МБТІ вартість самочинно побудованих будівель становить 21 795 грн. На вказані будівлі йому необхідно оформити право власності.
Посилаючись на вказане, ОСОБА_4 просив позов задовольнити.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2008 року позов задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд до того ж суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що спірне самовільне будівництво відповідає встановленим будівельним, технічним, санітарним та іншим нормам і правилам, а також не порушує права інших осіб. Посилаючись на положення ст. 376 ЦК України, суд задовольнив позов.
Між тим з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд неповно з’ясував всі обставини справи, вважав встановленими недоведені обставини, невірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушив норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 375 та ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, або за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 січня 2006 року між позивачем та Миколаївською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки для реконструкції торговельного павільйону в магазині з літнім майданчиком та обслуговування по АДРЕСА_1 строком на 2 роки з дати державної реєстрації договору (а.с. 14-15). Договір був зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 08 лютого 2006 року і на час звернення до суду з зазначеним позовом строк його дії закінчився. Докази про поновлення договору оренди в матеріалах справи відсутні.
Згідно ст. ст. 181, 182 ЦК України, ст. 40 ЗК України та Законом України ,,Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року, земельна ділянка є нерухомістю, яка може бути передана громадянинові органом державної влади у власність, чи в оренду. Право власності чи користування таким нерухомим майном виникає лише після обов'язкової державної реєстрації.
Тобто, право передачі земельної ділянки у власність чи користування позивача належить до компетенції Миколаївської міської ради, яка, всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ЦПК України, судом першої інстанції не була залучена до участі у справі.
Таким чином, суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, і його рішення не може залишатися в силі.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до суду з позовом до виконкому міськради (а.с. 2-3). Між тим, в матеріалах справи відсутні докази належного судового виклику відповідача, які передбачені ст.ст. 74-76 ЦПК України.
Крім того, в рішенні суду відповідачем зазначено міськраду, хоча вирішення питання про заміну відповідача чи притягнення міськради в якості співвідповідача судом не проводилось.
Згідно Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2006 року, ця інспекція здійснює державний нагляд і контроль у сфері архітектури та будівництва. Однак, до цієї інспекції за висновком щодо можливості оформлення спірного будівництва позивач також не звертався і дозволу не отримав.
Проте, задовольняючи позов щодо самочинного будівництва, місцевий суд не звернув належної уваги на вказані вище норми матеріального та процесуального права і зазначені обставини справи. Також суд не звернув увагу на те, що позивач не підтвердив проведення ним самочинного будівництво на земельній ділянці, яка була надана йому в оренду для реконструкції торговельного павільйону в магазині з літнім майданчиком та його обслуговування.
Таким чином, незаконність та необґрунтованість судового рішення є підставою для його скасування, а вирішення питання про права та обов’язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі, є підставою для передачі справи на новий судовий розгляд відповідно до п. 4 ст. 311 ЦПК України.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи, з’ясувати коло суб’єктів спірних правовідносин, права та обов’язки сторін і в залежності від встановленого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статями 303, 311, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міськради задовольнити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді