КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Морозовського В.І., Іванюка М.В.
При секретарі : Липач Ю.М.
За участю : відповідачів – ОСОБА_1, ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Гніванської міської ради Тиврівського району Вінницької області, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3, до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованої споруди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2009 року, встановила :
В червні 2009 р. Гніванська міська рада в особі міського голови звернулась з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1, незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності, не маючи правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозволу на виконання будівельних робіт, самочинно збудував господарську будівлю та вбиральню, розташованих по АДРЕСА_1, чим також порушив права власника сусіднього домоволодіння ОСОБА_3
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 20.11. 2009 р. у задоволенні позову відмовлено.
Третя особа ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та стосуватися, зокрема, питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення у справі ухвалено судом всупереч цим нормам.
У справі не має даних щодо одержання відповідачем Державного акту на землю, а з наявних адміністративних матеріалів, актів перевірки землекористування та інших убачається, що ОСОБА_1 здійснив самочинне, тобто без належного дозволу, будівництво на земельній ділянці господарської споруди – сараю та вбиральні.
Щоб здійснити будівництво, громадянин чи юридична особа зобов’язані набути у встановленому порядку право власності на землю чи право користування земельною ділянкою, одержати Державний акт на право власності на земельну ділянку чи Договір оренди землі, або Державний акт на право постійного користування землею, зареєструвати обраний правовий титул використання землі в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та її обмежень» від 1.07.2004 р., а також визначити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості). Без виконання цих юридично значимих дій приступати до освоєння земельної ділянки забороняється.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що у справі позивачем не доведено права власності на земельну ділянку, на якій відповідачем зведено самовільні будівлі.
Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки суд дійшов його без належного з’ясування дійсних обставин справи, не визначився у виниклих правовідносинах сторін та не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Очевидним є те, що позивач визначив предметом позову вимогу про знесення збудованої без дозвільних документів будівлі, а не щось інше, як це убачив суд.
Здійснення будівництва без належного дозволу чи належно затвердженого проекту є другою самостійною підставою для визнання будівництва самочинним (ч.1 ст. 376 ЦК).
Будівництво вважається правомірним, якщо власник ділянки чи землекористувач або інша особа одержала у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозволи на забудову об’єкта містобудування чи виконання будівельних робіт відповідно до ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
Мотивувальною частиною рішення, а відтак і резолютивною, вимоги позову, саме з якими позивач пов’язував звернення до суду, фактично не розглянуті та доводів у обґрунтування рішення щодо відмови у задоволенні позову судом не наведено.
Оскільки суд не розглянув позовної вимоги, з приводу якої пояснення сторін та письмові матеріали не досліджувалися, судове рішення у відповідності з п. 5 ч.1 ст. 311 ЦПК підлягає безумовному скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, вжити передбачених законом заходів по всебічному, повному та об’єктивному з’ясуванню обставин справи і в залежності від установленого вирішити спір відповідно з законом.
Керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 листопада 2009 року скасувати, а справу передати на новий розгляд в цей же суд іншим його складом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис В.І.Морозовський
підпис М.В.Іванюк
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна