Судове рішення #7426207

Справа №  22-ц- 2704/09р.                           Головуючий    1    інстанції  Батченко О.В.

Категорія  41                                                  Доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          12 листопада 2009 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

         головуючого            -       Козаченка В.І.,

         суддів:  Мурлигіної О.Я.,   Довжук Т.С.,

         при секретарі судового засідання      Бобуйок І.Ф.,

         за участю  позивача                   ОСОБА_2,

         представника позивача                   ОСОБА_3,

         відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,                              

розглянула у  відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною  скаргою  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8

на рішення  Центрального районного суду м. Миколаєва від  08 вересня 2009 року  за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8

про усунення перешкод в праві  користування житлом, вселення та покладення зобов’язань,

ВСТАНОВИЛА:

         18 червня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про  усунення перешкод в користуванні належної йому на праві власності частиною житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом вселення, а також покладення обов’язку на відповідачів не чинити йому будь-яких перешкод в подальшому.

         Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від  08 вересня 2009 року  позов ОСОБА_2 задоволено. Постановлено  зобов’язати відповідачів не чинити позивачу будь-яких перешкод в праві користування 1/6 частиною спірного житлового будинку та вселити ОСОБА_2 в цій будинок. Також стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати.  

         В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  просять рішення суду скасувати. На думку апелянтів, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права та без повного з’ясування обставин справи.  

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

         Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з’ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і, на підставі ст. ст. 358, 383 ЦК України, дійшов правильного висновку про порушення права позивача  на користування належної йому на праві власності частини спірного будинку. Тому суд правильно поновив порушене право позивача й обґрунтовано  усунув перешкоду в користуванні  вказаним будинком.

         Так,  з матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2000 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 (а.с. 7-10). Це рішення набрало законної сили 05 жовтня 2000 року.

         Відповідачам  на праві  приватній спільній сумісній власності належить 5/6 часток спірного будинку (а.с. 12).

         Рішенням  Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 вересня 2005 року  ОСОБА_2 в задоволенні позову про виділ в натурі його частки жилого будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено за неможливістю виділу його частки в натурі (а.с. 20-23).

         Відповідачі в судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційній інстанції не заперечували проти того, що перешкоджають позивачу в проживанні в спірному будинку, так як  йому не виділена частка в натурі та в будинку для нього не має місця (а.с. 27 зворот).

         Статтею 1 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року  «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7, та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зазначене також передбачено ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України та ст. 48 Закону України «Про власність».

         Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

         Так, зі змісту ст. 391 ЦК України вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

         Доводи апеляційної скарги, що відповідачі готові виплатити позивачу компенсацію за його частку у спільній власності, є безпідставними.

         Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим  (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

         Права інших співвласників майна в разі неможливості добровільного вирішення спірного питання щодо права спільної часткової власності передбачені ст. 365 ЦК України, яка й передбачає можливість припинення права особи на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників.

         Між тим, відповідачі із цих підстав позовні вимоги не заявляли.

         Посилання в апеляційній скаргзі  на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права та без повного з’ясування обставин справи також є  безпідставними та  не заслуговують на увагу.

         Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним й обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

          Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити ,  а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від  08 вересня 2009 року  залишити без змін .        

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом  двох місяців.

          Головуючий

          Судді

     

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація