Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2009 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Омельчук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду від 16 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Рокитнівська державна нотаріальна контора, про розірвання договору купівлі-продажу частки житлового будинку і стягнення трьох відсотків річних за порушення грошового зобов’язання з урахуванням індексу інфляції та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Рокитнівська державна нотаріальна контора, про розірвання договору купівлі-продажу частки житлового будинку і стягнення коштів, переданих за цим договором,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рокитнівського районного суду від 16 жовтня 2009 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Рокитнівська державна нотаріальна контора, про розірвання договору купівлі-продажу частки житлового будинку з підстав, що передбачені ч. 2 ст. 651 ЦК України, і про стягнення трьох відсотків річних за порушення грошового зобов’язання з урахуванням індексу інфляції в сумі 27071 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Рокитнівська державна нотаріальна контора, про розірвання договору купівлі-продажу частки житлового будинку і стягнення 49000 грн., переданих за договором, задоволено частково. Договір купівлі-продажу ідеальної частки в розмірі 39/100 житлового будинку АДРЕСА_1, який 6 вересня 2007 року був укладений між продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 2583, розірвано з підстав, що передбачені ст. 652 ЦК України. У задоволенні вимог про стягнення 49000 грн. ОСОБА_1 відмовлено.
ОСОБА_2 погодилася з таким рішенням місцевого суду і в апеляційному порядку його не оскаржила.
ОСОБА_1, визнавши рішення суду першої інстанції в частині, що стосується розірвання спірного договору купівлі-продажу, не погодилася з ним у частині відмови їй у задоволенні вимог про стягнення 49000 грн., переданих за договором. При цьому у поданій апеляційній скарзі апелянт посилалася на письмовий договір сторін від 11 травня 2007 року про передачу ОСОБА_2 завдатку в сумі 1000 грн. та 1000 доларів США, а також на нотаріально посвідчене пояснення свого чоловіка ОСОБА_3, який підтвердив факт передання дружиною ОСОБА_2 ще 5000 доларів США.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 рішення місцевого суду у частині, що стосувалася відмови їй у задоволенні позовних вимог про стягнення 49000 грн., вважала незаконним і необґрунтованим та просила апеляційний суд його у зазначеній частині скасувати й ухвалити нове рішення про їх задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковому скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Рішенням Рокитнівського районного суду від 16 жовтня 2009 року спірний договір купівлі-продажу ідеальної частки в розмірі 39/100 житлового будинку АДРЕСА_1, який 6 вересня 2007 року був укладений між продавцем ОСОБА_2 і покупцем ОСОБА_1 та посвідчений державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори і зареєстрований у реєстрі за № 2583, розірвано з підстав, що передбачені ст. 652 ЦК України (у зв’язку з істотною зміною обставин).
Рішення місцевого суду у цій частині сторонами в апеляційному порядку не оскаржено і набрало законної сили.
Частиною 3 ст. 652 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
З договору сторін від 11 травня 2007 року на а. с. 120, який був укладений ними ще до спірного договору купівлі-продажу, вбачається, що на підтвердження досягнутої домовленості щодо укладення у майбутньому договору купівлі-продажу частки житлового будинку, ОСОБА_1 були передані ОСОБА_2 кошти у сумі 1000 грн. та 1000 доларів США. Ці кошти у своїй угоді ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визначили як завдаток.
В судовому засіданні ОСОБА_2 визнала факт отримання зазначених коштів від ОСОБА_1
Відмовляючи ОСОБА_1 у поверненні цих коштів, місцевий суд також вважав їх завдатком, і не відніс їх до витрат, які були понесені ОСОБА_1 у зв’язку з виконанням договору купівлі-продажу.
Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.
Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу за вже укладеним зобов’язанням, і способом забезпечення виконання цього зобов'язання.
У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.
З урахуванням викладеного, а також виходячи з передбаченої ч. 3 ст. 652 ЦК України необхідності справедливого розподілу витрат між сторонами, які були понесені ними у зв'язку з виконанням пізніше розірваного договору купівлі-продажу, позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення їй 1000 грн., а також коштів, що еквівалентні 1000 доларів США, що були фактично передані нею ОСОБА_2 як аванс у рахунок виконання майбутнього договору купівлі-продажу, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
У зв’язку з цим рішення місцевого суду в зазначеній частині підлягає відповідному скасуванню. З ОСОБА_2 (яка після відчуження своєї частки у будинку весь час залишалася в ньому проживати і проживає до цього часу) на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1000 грн. + (1000 дол. США х 7,969 грн.) = 8969 грн.
Застосування до спірних правовідносин сторін правил ст. 571 ЦК України є неможливим, оскільки передані кошти не були завдатком.
Що ж стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 5000 доларів США, то ці вимоги як недоведені місцевим судом вирішені правильно.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на нотаріально посвідчене пояснення її чоловіка ОСОБА_3, в якому він підтвердив факт передавання нею ОСОБА_2 5000 доларів США, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до закону ці пояснення не є допустимим доказом у спірних правовідносинах сторін..
Керуючись ст.ст. 570, 652, 571 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рокитнівського районного суду від 16 жовтня 2009 року частково скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8969 (вісім тисяч дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн.
В решті рішення місцевого суду залишити без зміни, а подану апеляційну скаргу – відхилити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: