Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2009 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Омельчук А.М.,
представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ «Страхова компанія «Згода» на рішення Рівненського районного суду від 28 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Згода» і ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції, пені за прострочення виплати страхового відшкодування, трьох відсотків річних від суми страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського районного суду від 28 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «Згода» і ОСОБА_2 задоволено частково. З ЗАТ «Страхова компанія «Згода» на користь позивача стягнено: 53858,67 грн. проіндексованого страхового відшкодування, три відсотки річних у сумі 1081,63 грн. від простроченої суми страхового відшкодування – разом 54940,3 грн. (53858,67+ 1081,63); 1315,98 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування згідно з умовами укладеного сторонами страхового договору; 394794,17 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, що передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 3000 грн. відшкодування моральної шкоди та 1840 грн. судових витрат у справі. Крім того, з відповідача ЗАТ «Страхова компанія «Згода» стягнено 1700 грн. судового збору та 250 грн. витрат на ІТЗ, що пов’язані з розглядом справі. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «Страхова компанія «Згода» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлено, що відповідач ОСОБА_2, укладаючи із позивачем від імені страхової компанії договір добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 від 23 грудня 2008 року, вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки не вправі був укладати такі угоди. ЗАТ «Страхова компанія «Згода» цього договору в подальшому не схвалювала і готова повернути позивачу сплачений страховий платіж. Апелянт також вважав, що суд невірно стягнув з нього пеню, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у даному випадку повинен був обговорити питання про застосування ст. 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення якраз грошового зобов’язання. Відшкодування моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою страхувальнику суми страхового відшкодування, не було передбачено укладеним сторонами договором добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 від 23 грудня 2008 року. А тому стягнення за таких обставин на користь позивача відшкодування моральної шкоди незаконне.
Покликаючись на ці обставини, ЗАТ «Страхова компанія «Згода» просило апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач рішення місцевого суду вважав правильним і просив апеляційний суд залишити його без зміни, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковим скасуванню і зміні з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Частиною 3 ст. 303 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Судом встановлено, що 23 грудня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 і ЗАТ «Страхова компанія «Згода», інтереси якої на підставі доручення представляв відповідач ОСОБА_2, був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 – автомобіля «Шкода Фабія», 2007 року випуску, д.р.н.НОМЕР_1, який належав позивачу, на суму 70200 грн. строком до 23 грудня 2009 року.
Посилання ЗАТ «Страхова компанія «Згода» в апеляційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2009 року, яке було ухвалене у справі за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «Страхова компанія «Згода» про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки у згаданому апелянтом рішенні не встановлено недійсності договору добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 від 23 грудня 2008 року, який був укладений сторонами.
Крім того, доводи апелянта про перевищення ОСОБА_2 наданих йому повноважень при укладенні цього договору спростовуються копією довіреності № 041 від 5 грудня 2008 року на а. с. 58.
26 грудня 2008 року автомобіль позивача був пошкоджений у результаті ДТП, що відповідно до умов укладеного сторонами страхового договору давало йому право на отримання страхового відшкодування. Згідно з актом виконаних робіт від 12 березня 2009 року позивачу була заподіяна матеріальна шкода на суму 50810,06 грн.
Оскільки страхова компанія відмовилася відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду у добровільному порядку, місцевий суд відповідно до умов укладеного сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 від 23 грудня 2008 року прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у зазначеній частині в сумі 50810,06 грн., а також позовних вимог про стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних від простроченої суми, а також пені, передбаченої п. 21.2. укладеного сторонами договору.
У зв’язку з тим, що при визначенні суми трьох відсотків річних від простроченої суми, а також пені, передбаченої п. 21.2. укладеного сторонами договору, місцевий суд у мотивувальній і резолютивній частинах рішення допустив неточності (невідповідності) – ухвалене рішення підлягає відповідній зміні: з відповідача ЗАТ «Страхова компанія «Згода» на користь позивача відповідно до ст. 625 ЦК України слід стягнути три відсотки річних у сумі 1019,92 (а не 1081,63) грн. від простроченої суми та 1239,77 (а не 1315,98) грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування згідно з умовами укладеного сторонами договору.
Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_1 про індексацію суми страхового відшкодування, то ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України які не мають разового характеру.
Враховуючи те, що виплата страхового відшкодування позивачу є разовою – вона індексації не підлягає.
Не підлягають задоволенню також як безпідставні і вимоги позивача про стягнення з відповідача 394794,17 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, що передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», та про відшкодування 3000 грн. моральної шкоди, оскільки правовідносини сторін у справі є договірними і врегульовані укладеним ними договором добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 від 23 грудня 2008 року, який встановив лише майнову відповідальність страхової компанії у випадку несвоєчасного здійснення нею страхового відшкодування (п. 21.2.). Стягнення ж пені за прострочення виплати страхового відшкодування, що передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (дія якої більше стосується виконання робіт (надання послуг), а не виконання грошового зобов’язання) та відшкодування моральної шкоди укладеним сторонами страховим договором не передбачено.
Зважаючи на викладене, ухвалене місцевим судом рішення підлягає частковому скасуванню та частковій зміні з постановленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 625 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», договором добровільного страхування наземного транспорту № НТ 299/10/08 від 23 грудня 2008 року, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ЗАТ «Страхова компанія «Згода» задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду від 28 жовтня 2009 року частково змінити:
зменшити розміри стягнень з ЗАТ «Страхова компанія «Згода» на користь позивача ОСОБА_1: страхового відшкодування – до 50810,06 (п’ятдесят тисяч вісімсот десять) грн., трьох відсотків річних відповідно до ст. 625 ЦК України – до 1019,92 (одна тисяча дев’ятнадцять) грн., пені за прострочення виплати страхового відшкодування згідно з умовами укладеного сторонами договору – до 1239,77 (одна тисяча двісті тридцять дев’ять) грн.;
зменшити розмір стягнення з ЗАТ «Страхова компанія «Згода» судового збору з 1700 до 530,7 (п’ятсот тридцять) грн., розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення, що пов’язані з розглядом справи у місцевому суді, - з 250 до 120 (сто двадцять) грн.
Рішення Рівненського районного суду від 28 жовтня 2009 року в частині, що стосується індексації страхового відшкодування, стягнення 394794,17 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування, що передбачена ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», та про відшкодування 3000 грн. моральної шкоди скасувати.
Позивачу у задоволенні цих позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.
В решті подану апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Рівненського районного суду від 28 жовтня 2009 року в частині, що стосується стягнення з ЗАТ «Страхова компанія «Згода» на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат у справі в сумі 1840 (одна тисяча вісімсот сорок) грн. залишити без зміни.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: