Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2009 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,
представника позивачки, відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 31 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання наказу Управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради про передачу квартири у власність і свідоцтва про право власності на цю квартиру частково недійсними та визнання права власності на частину квартири,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 31 серпня 2009 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання наказу Управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради № 347 від 27 липня 2005 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 і свідоцтва про право власності на цю квартиру частково недійсними та про визнання права власності на 1/5 частину зазначеної квартири за недоведеністю позовних вимог.
У поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачка посилалася на те, що відповідачі у справі, які є її родичами і були присутніми у судовому засіданні місцевого суду, визнали її право на приватизацію спірної квартири. Тому відповідно до правил ст. 61 ЦПК України ці обставини не підлягали доказуванню. Крім того, при вирішенні спору суд не зважив на те, що на час приватизації спірної квартири вона працювала за кордоном і згідно зі ст. 71 ЖК України за нею зберігалося спірне житлове приміщення як за тимчасово відсутньою особою. Не врахував суд і того, що вона була знята з реєстрації в спірній квартирі без рішення суду.
Покликаючись на ці обставини, позивачка просила апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з їх недоведеності.
Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.
Частиною 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків мають громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
З листа Рівненського міського суду від 16 грудня 2009 року вбачається, що в 2000-2006 рр. судових рішень про визнання позивачки такою, що втратила право користування квартирою № 81, розташованою на вул. А.Мельника, 10, у м. Рівному, судом не ухвалювалося.
Сама позивачка заяви про зняття її з реєстрації в цій квартирі органу реєстрації не подавала.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що 7 червня 2005 року позивачка ОСОБА_2, яка перед цим у січні 2003 року разом з іншими членами своєї сім’ї зверталася до компетентного органу за приватизацією займаного житлового приміщення, була знята з реєстрації у спірній квартирі без дотримання встановленого законом порядку.
Зазначені обставини у судовому засіданні місцевого суду визнали також і відповідачі у справі ОСОБА_4 і ОСОБА_1, які є близькими родичами позивачки та безумовно погоджуються з правом позивачки ОСОБА_2 на приватизацію спірної квартири.
За таких обставин доводи ОСОБА_2, яка тривалий час вимушено працювала за кордоном, про незаконність зняття її з реєстрації у спірному житловому приміщенні, що призвело до незаконного позбавлення її права на приватизацію займаної квартири, заслуговують на увагу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 31 серпня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», задовольнити.
Визнати наказ Управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради № 347 від 27 липня 2005 року про передачу квартири АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 та відповідне свідоцтво про право власності на цю квартиру частково недійсними.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 (кожним із них) право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради на користь місцевого бюджету міста Рівного, ЄДРПОУ 22586331, банк одержувача ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, р/р № 31414537700002, код платежу 22090100, по 10,1 (десять) грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради по 26 (двадцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, що пов’язані з розглядом справи, перерахувавши їх Державному бюджету м. Рівного, ЄДРПОУ 22586331, Банк одержувача ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, р/р № 31219259700002, код платежу 22050000, призначення платежу – ІТЗ для Апеляційного суду Рівненської області.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Управління житлово-комунального господарства виконкому Рівненської міської ради на користь позивачки ОСОБА_2 по 16,2 (шістнадцять) грн. понесених судових витрат у справі.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: