Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції, Державного Казначейства України, Головного управління юстиції у Вінницькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами прокурора Ленінського району м. Вінниці, Староміського відділу державної виконавчої служби (далі – ВДВС) Вінницького міського управління юстиції, Головного управління юстиції у Вінницькій області на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року,
у с т а н о в и л а :
у травні 2007 року ОСОБА_5 звернувся в суд із зазначеним позовом до ДВС у Староміському районі м. Вінниці про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Зазначав, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 30 листопада 2004 року, яке набуло законної сили 31 грудня 2004 року, задоволено його позовні вимоги до ОСОБА_6 про стягнення боргу у сумі 10 620 грн. та 1000 грн. моральної шкоди. 11 січня 2005 року було видано виконавчий лист № 2-1612. Державним виконавцем державної виконавчої служби у Староміському районі м. Вінниці була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Оскільки рішення не виконувалось він неодноразово звертався до державних виконавців, а також звертався з скаргою в прокуратуру та суд.
Позивач вказує, що 31 січня 2006 року державним виконавцем Завальнюком Ю.Є. винесена постанова про повернення виконавчого документа без виконання, про що йому стало відомо 27 листопада 2006 року.
Ухвалою Староміського районного суду від 27 лютого 2007 року було задоволено його скаргу та визнано неправомірною бездіяльність ДВС у Староміському районі м. Вінниці по виконанню виконавчого листа №2-1612 від 11 січня 2006 року.
Виходячи із цих обставин та посилаючись на те, що з дня винесення судового рішення, виписки виконавчого листа і відкриття виконавчого провадження минуло два роки, а державні виконавці навмисно зволікали з виконанням рішення, чим допустили порушення його прав, гарантованих Конституцією України, позивач просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 10620 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 червня 2007 року до участі у справі в якості співвідповідача притягнуто Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області.
В ході розгляду позивач уточнив вимоги та просив суд стягнути всю заявлену ним шкоду з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року зазначений позов задоволено.
Стягнуто з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 10620 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.
Рішенням ухвалено відшкодування провести за рахунок коштів Державного бюджету Державним Казначейством України, шляхом списання на користь ОСОБА_5 визначеної на відшкодування суми з єдиного рахунку державного бюджету України.
Також вирішено стягнути з Староміського ВДВС Вінницького управління юстиції в дохід держави 116 грн. 20 коп. державного мита та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У апеляційних скаргах прокурор Ленінського району м. Вінниці, Головне управління юстиції у Вінницькій області ставлять питання про скасування рішення суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У апеляційній скарзі Староміський ВДВС Вінницького міського управління юстиції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.
Позивач та його представник заперечували доводи апеляційних скарг посилаючись на їх безпідставність. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги прокурора Ленінського району м. Вінниці та Головного управління юстиції у Вінницькій області підлягають задоволенню, а апеляційна скарга Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції –частковому задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду таким визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 30 листопада 2004 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики і стягнення моральної шкоди, позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 борг у сумі 10620 грн. та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто також з відповідача державне мито на користь держави у сумі 123 грн. 20 коп. Рішення набуло законної сили 31 грудня 2004 року.
11 січня 2005 року виписано виконавчий лист № 2-1612, який направлено для виконання до державної виконавчої служби у Староміському районі м. Вінниці.
16 січня 2006 року державним виконавцем Завальнюком Ю.Д. був складений акт про те, що боржник за вказаною адресою не проживає і майна належного боржнику на праві власності не виявлено. З цих підстав 31 січня 2006 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.
Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 27 лютого 2007 року скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність державної виконавчої служби у Староміському районі м. Вінниці задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність виконавчої служби по виконанню виконавчого листа № 2-1612 від 11 січня 2005 року з тих підстав, що крім направлення запитів державним виконавцем не було вчинено будь-яких дієвих заходів по відшкодуванню майна боржника та не з’ясовано де він проживає.
Виходячи із таких обставин та посилаючись на те, що з дня винесення судового рішення, виписки виконавчого листа і відкриття виконавчого провадження пройшов тривалий час, за який державним виконавцем не було виконано жодної дії направленої на виконання рішення суду, суд першої інстанції задовольнив позов повністю.
Як вбачається із змісту судового рішення, суд першої інстанції задовольняючи цей позов та керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст.22, 1173, 1167 ЦК України, ст.ст. 5, 30, 86 Закону України «Про виконавче провадження», виходив із доведеності завданої позивачу матеріальної і моральної шкоди та їх розміру, а також причинного зв'язку між бездіяльністю державного виконавця Староміського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції та шкодою заподіяною позивачу - стягувачу ОСОБА_5
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки суд неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, дійшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема неправильно витлумачив закон, який підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так із матеріалів справи вбачається, що у виконавчому провадженні по виконанню вказаного судового рішення (за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики і стягнення моральної шкоди) державним виконавцем не виносилось постанови про закінчення виконавчого провадження, відповідно до правил ст. 37 Закону «Про виконавче провадження».
Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 27 лютого 2007 року зроблена відповідна оцінка винесеній постанові державного виконавця від 16 січня 2006 року про повернення виконавчого документа стягувачеві через відсутність боржника за вказаним місцем проживання та відсутність його майна (а.с.9).
Отже державним виконавцем не прийнято остаточного рішення про закінчення виконавчого провадження щодо виконання цього судового рішення, відповідно до ст.37 Закону «Про виконавче провадження».
Також встановлено, що виконавчий лист по цьому виконавчому провадженню при пересилці втрачено. Про ці обставини пояснив представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду.
Правила ч.2 ст.86 Закону «Про виконавче провадження» передбачають відшкодування збитків, які заподіяні державним виконавцем при здійсненні ним виконавчого провадження. При цьому таке відшкодування здійснюється в порядку, передбаченому законом.
Спеціального Закону щодо цього питання на день розгляду справи не прийнято.
Сам факт тривалого невиконання рішення суду не може бути підставою для безспірного стягнення на користь стягувача збитків у вигляді нестягнутої суми з боржника у виконавчому провадженні.
Виходячи із доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, останній не надав належних та допустимих доказів у підтвердження заподіяння йому збитків державним виконавцем при здійсненні ним виконавчого провадження.
Відповідно правил ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Усупереч цьому суд, задовольняючи позов, обмежився лише посиланням на доведеність обставин невиконання судового рішення, що не може бути достатньою підставою для задоволення позову у відповідності до правил ч. 2 ст.86 вказаного Закону.
Рішення суду не можна визнати законним також через те, що не втрачена можливість виконання рішення суду у порядку встановленому Законом «Про виконавче провадження».
Щодо втрати виконавчого листа, то правилами ст.370 ЦПК передбачений порядок видачі дубліката виконавчого листа за заявою стягувача або поданням державного виконавця.
Отже суд дійшов до своїх висновків внаслідок неповного з’ясовання обставини, які мають значення для справи, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильно застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Неповне з’ясування обставини, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до правил пунктів 1, 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Вимоги Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції про закриття провадження у справі не можуть бути задоволеними оскільки підстав для закриття провадження не вбачається, а тому їх апеляційна скарга підлягає задоволенню частково в частині скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п 1,3, 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційні скарги прокурора Ленінського району м. Вінниці, Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Головного управління юстиції у Вінницькій області задовольнити.
Апеляційну скаргу Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2009 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції, Державного Казначейства України, Головного управління юстиції у Вінницькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: