У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2009 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Омельчук А.М.,
відповідача та його представника
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 6 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог – Корнинська сільська рада Рівненського району, про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського районного суду від 6 травня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її позову до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог – Корнинська сільська рада Рівненського району, про визнання недійсними заповіту, який був складений 7 липня 1984 року ОСОБА_3 на користь своїх синів ОСОБА_2 і ОСОБА_4, та свідоцтва про право на спадщину за цим заповітом, виданого 13 травня 2003 року державним нотаріусом на ім’я ОСОБА_2, за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачка посилалася на те, що ОСОБА_3 не складала і не підписувала заповіту на користь своїх обидвох синів ОСОБА_2 і ОСОБА_4, оскільки вважала, що спірний житловий будинок у с. Колоденка Рівненського району дістанеться тому з них, хто догляне її до смерті. Відповідач у справі є забезпеченою людиною, своїх дітей не має, у неї ж, навпакиё є двоє дітей. Коли ОСОБА_3 захворіла, вона зі своїм покійним чоловіком ОСОБА_4 доглянули її до смерті. Місцевий суд необґрунтовано відмовив їй у призначенні у справі повторної почеркознавчої експертизи, незважаючи на те, що для цього були всі необхідні підстави. Крім того, суд не провів заміни позивача у справі, оскільки виявилося, що вона не є належним заявником.
Посилаючись на ці обставини, позивачка рішення місцевого суду вважала незаконним та необґрунтованим і просила апеляційний суд його скасувати, передавши справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
У запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача рішення місцевого суду вважав правильним і просив апеляційний суд залишити його без зміни, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було доведено перед судом фактів порушень закону при складанні й оформленні заповіту ОСОБА_3 від 7 липня 1984 року та свідоцтва про право на спадщину за цим заповітом, яке 13 травня 2003 року було видане державним нотаріусом на ім’я ОСОБА_2
Крім того, місцевий суд вважав, що права позивачки у даній справі немає підстав вважати порушеними.
З такими висновками місцевого суду погоджується й апеляційна інстанція, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, яким суд дав об’єктивну оцінку.
Щодо зроблених висновків суд першої інстанції в ухваленому рішенні навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується й апеляційний суд, оскільки такі висновки місцевого суду ґрунтуються на вимогах закону та здобутих у справі доказах.
Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що ОСОБА_3 не складала і не підписувала заповіту на користь своїх синів ОСОБА_2 і ОСОБА_4, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.
Твердження позивачки у скарзі про те, що місцевий суд необґрунтовано відмовив їй у призначенні у справі додаткової чи повторної почеркознавчої експертизи, колегією суддів відхиляються з таких підстав.
Відповідно до пп. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» N 8 від 30.05.1997 р. додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з'ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.
Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.
Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
Проте таких обставин у даній справі не встановлено.
Чинний ЦПК України не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду. Тому, якщо повнолітні діти позивачки (на користь яких вона відмовилася від прийняття спадщини у вигляді частини спірного житлового будинку) мали намір заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, то відповідно до правил ч. 1 ст. 34 вони могли вступити у справу до закінчення судового розгляду, пред’явивши відповідний позов до однієї чи обох сторін у даній справі.
Таким чином, зважаючи на все викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського районного суду від 6 травня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: