АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 77 / 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Кочева І.В.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„19” січня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Мануйлова Ю.С.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
При секретарі: Волчановій І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
ОСОБА_3 та Управління Пенсійного Фонду України у Василівському районі Запорізької області
на рішення Василівського районного суду запорізької області від 15 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Василівському районі Запорізької області про захист особистих немайнових прав на повагу гідності та честі, стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до УПФЦ у Василівському районі Запорізької області про захист особистих немайнових прав на повагу гідності та честі та стягнення моральної шкоди.
В позові зазначала, що 26.08.2006 року на підставі Постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 їй, як прокурору, що отримує пенсію за вислугою років в органах прокуратури законно зроблено перерахунок пенсії та розпорядженням обчислено її у розмірі 3997 грн. 90 коп. щомісячно з виплатою з 01.05.2006 року. Проте з вересня 2006 року відповідач почав сплачувати їй пенсію у меншому розмірі на 699 грн. 01 коп. щомісячно. Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 03.06.2008 року визнано нечинним розпорядження про фактичне зменшення розмірі пенсії з 01.09.2006 року та зобов’язано Управління пенсійного Фонду України у Василевському районі Запорізької області виплатити їй заборгованість у розмірі 15378 грн. 22 коп. за 22 місяці. На її заяву з пропозицію принести їй свої вибачення та виплати заборгованість по пенсії за 33 місяці з 01.09.2006 року по 31.05.2009 року в сумі 23067 грн. 33 коп. відповідач письмово повідомив про відсутність підстав для виплати заборгованості. Вважає, що вказаними діями відповідача було принижено її честь та гідність, заподіяно моральну шкоду, просила суд захистити її особисті немайнові права шляхом відшкодування моральної шкоди в сумі 140000,00 грн. та судові витрати.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України у Василівському районі Запорізької області на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто на користь держави держмито: з ОСОБА_3 - 6720 грн. та з Управління Пенсійного фонду України в Василіському районі Запорізької області - 280 грн.
Стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи: з ОСОБА_3 - 77 грн. 40 коп., та з Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області - 4 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду, УПФУ у Василівському районі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги Управління Пенсійного Фонду України у Василевському районі Запорізької області та про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині про захист особистих немайнових прав на повагу до гідності та честі, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що право ОСОБА_3 на повагу до честі і гідності за ст.. 270 ЦК України не порушене, а тому відсутні підстави для його поновлення способами, що передбачені ст.. 277 ЦК України та ст. 280 ЦК України.
Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції встановив, що саме нечинним розпорядженням відповідача № 146209 від 14.08.2006 року про зменшення пенсії з 01.09.2006 року на 699 грн., щомісяця, позивачу було завдано моральної шкоди.
Згідно до ч.1 ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Цивільно-правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв’язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.
Право позивачки на отримання пенсії у відповідності до ч.17 ст..50-1 Закону України „Про прокуратуру” та у розмірі визначеному розпорядженням № 146204 від 23 червня 2006 року - 3997 грн. 90 коп., було порушено з вини відповідача шляхом зменшення розміру пенсії до 3298 грн. 89 коп. Розпорядження відповідача за № 146209 від 14.08.2006 року про зменшення розміру пенсії визнано нечинним постановою Василевського районного суду Запорізької області від 03 червня 2008 року.
Моральна шкода позивачу, завдана переживаннями у зв’язку з зменшенням розміру пенсії за розпорядженням відповідача та не отримання її у повному розмірі протягом 22 місяців, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково її вимоги про відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених ст.. 1167 ЦК України.
Розмір заподіяної моральної шкоди судом першої інстанції визначено вірно із урахуванням характеру вчиненого відповідачем правопорушення, його вини, перенесених моральних і фізичних страждань позивачкою, а також виходячи із вимог розумності та справедливості.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують її висновків.
Разом з тим, при розподілі судових витрат між сторонами, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави державного мита у розмірі 6720 грн.
За правилами ч.1 ст. 88 ЦПК України при частковому задоволенні позовних вимог, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За змістом абз.4 підп.”ж” п.1 ст. 3 Декрету КМУ „Про державне мито” державне мито із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової шкоди за ціною позову до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян складає 5% від ціни позову.
Таким чином, з ОСОБА_3 підлягає стягненню державного мита на користь держави у розмірі 250 грн., що становить 5% від задоволеної на її користь суми 5000 грн., тому в цій частині рішення підлягає зміні.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, ст..ст. 309,313,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Василівському районі Запорізької області відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2009 року у цій справі змінити в частині стягнення з ОСОБА_3 державного мита на користь держави, зменшивши його з 6720 грн. до 250 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: