У Х В А Л А  

І М Е Н Е М    У К Р А  Ї Н И

8 жовтня 2009 року                                                                                                   місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка З.І.

     суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.

                з участю секретаря судового засідання Соловйової С.В.,

                                  позивача, його представника та представника ОСОБА_1                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 24 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та судових витрат у справі,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 24 квітня 2009 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування 5375,95 грн. матеріальної і 2000 грн. моральної шкоди та 327,42 грн. судових витрат у справі. Провадження у справі в частині, що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ухвалою суду від 24 квітня 2009 року закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову у цій частині.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач посилався на те, що спершу місцевий суд 8 квітня 2009 року незаконно скасував у порядку перегляду рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду від 3 червня 2003 року у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, яким з ОСОБА_1 на його користь було стягнуто 5375,95 грн. відшкодування матеріальної, 2000 грн. моральної шкоди та 327,42 грн. судових витрат у справі – разом 7703,37 грн. Після цього суд першої інстанції, не залучивши до участі у справі сина ОСОБА_1 як співвідповідача у справі, ігноруючи правила частини 1 ст. 33 ЦПК України, відмовив йому у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона не є належним відповідачем у справі.

Покликаючись на ці обставини, позивач просив апеляційний суд рішення місцевого суду скасувати і справу передати на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову до ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона не є належним відповідачем у справі.

Проте погодитися з таким підходом суду до вирішення спору сторін не можна.

Судом встановлено, що 5 квітня 1999 року близько 3 год. 30 хвилин на стоянці готелю «Турист» на вул. Київській у м. Рівному син відповідачки ОСОБА_1 –  ОСОБА_4, якого  відповідачка своєю довіреністю уповноважила керувати автомобілем VOLKSWAGEN Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи у нетверезому стані, передав керування цим автомобілем ОСОБА_3, який також був у нетверезому стані. Рухаючись заднім ходом на великій швидкості, ОСОБА_3 здійснив наїзд на декілька автомобілів, які знаходилися на стоянці готелю, в т.ч. на нерухомий транспортний засіб, який належав позивачу.

У добровільному порядку ОСОБА_3 відшкодував позивачу 2600 грн.

Рішенням Рівненського міського суду від 3 червня 2003 року позов ОСОБА_2  до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, задоволено частково – з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнено 5375,95 грн. відшкодування матеріальної, 2000 грн. моральної шкоди та 327,42 грн. судових витрат у справі – разом 7703,37 грн.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

8 квітня 2009 року місцевий суд без достатніх на те правових підстав скасував у порядку перегляду рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду від 3 червня 2003 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та судових витрат у справі.

Провадження у справі в частині, що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ухвалою цього ж суду від 24 квітня 2009 року закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову у зазначеній частині.

Таким чином, прийшовши при останньому розгляді справи сторін до висновку про те, що відповідачка ОСОБА_1 не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не була учасником ДТП й особисто не передавала керування транспортним засобом нетверезому ОСОБА_3,  місцевий суд відповідно до правил ч. 1 ст. 33 ЦПК України зобов’язаний був вжити процесуальних заходів для захисту порушених прав позивача і з цією метою залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача (в даному випадку сина відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4.).

Оскільки  місцевий суд зазначених вимог закону не виконав – ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 311-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 24 квітня 2009 року скасувати і справу направити до цього ж суду на новий розгляд.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: