Справа  № 9116                 Головуючий у 1 інстанції  Хаустова Т.А.

Категорія   22                 Доповідач Ювченко Л.П.

    РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2010  року Апеляційний суд Донецької області у складі:  

Головуючої: Ювченко Л.П.

Суддів:Постолової В.Г., Шамрило Л.Г.

При секретарі:Семенченко С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Слов *янського міськрайонного суду Донецької області від   05 жовтня 2009 року у справі за позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа Приватний нотаріус Слов»янського міського нотаріального округу Бочко В.М. про визнання договору довічного утримання недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до свого брата   ОСОБА_4  і вказала, що 26 квітня 2000 року ОСОБА_4 уклав договір  довічного утримання з їх матір»ю  ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя мати  не ставила питання про визнання договору довічного утримання недійсним.

Договір довічного утримання було посвідчено 26.04.2000 р. Приватним нотаріусом Слов»янського міського нотаріального округу – Бочко В.А., реєстраційний номер 320. Про це позивачці стало відомо 5 травня    2009 року з повідомлення  Бюро технічної інвентаризації.

Просила визнати вказаний договір довічного утримання недійсним тому, що відповідно до Закону «Про  нотаріат» від 02 вересня 1993року зі змінами від 24 березня 1998р.  у 2000 році приватним нотаріусам було заборонено  посвідчувати договори довічного утримання, що було передбачено ст.ст. 36, 34 Закону України «Про нотаріат». Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_9  позов не визнав. Вважає, що оспорюваний договір довічного утримання був укладений відповідно до діючого законодавства і є дійсним.

Рішенням Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 5 жовтня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним договір довічного утримання від 26.04.2000р. за яким ОСОБА_7 передала  у власність ОСОБА_10 3/5 частки житлового домоволодіння, яке складається з двох житлових будинків, з відповідною часткою господарчих та побутових будівель та споруд у АДРЕСА_1 на земельній ділянці Слов»янської міської ради, а ОСОБА_4 зобов»язався довічно повністю утримувати свою матір ОСОБА_7 забезпечувати її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберігати в її безоплатному користуванні відчужувані 3/5 частини житлового домоволодіння. Договір  посвідчений приватним нотаріусом Слов»янського міським нотаріальним округом Бочко В.А. за реєстровим № 320 від 26 квітня 2000р.

Позивачка  ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_7, а отже спадкоємицею першої черги за законом. При наявності договору довічного утримання вона позбавлена права на спадщину.

Вважає, що договір довічного утримання посвідчений приватним нотаріусом, який не мав права посвідчувати такі договори відповідно до ст.36, та ст. 34 Закону України «Про нотаріат» діючих на час  укладення договору довічного утримання 26.04. 2000 року.

Уточнивши позовні вимоги, позивачка ОСОБА_5 просила визнати договір довічного утримання недійсним на підставі ст. 48 ЦК України прийнятого  1963 року. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення по справі нового рішення про відмову в позові.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус не мав права  посвідчувати договір довічного утримання, а тому вказаний договір довічного утримання суд визнав недійсним відповідно до ст. 48 ЦК України( в редакції 1963р.).

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, та відмову в позові ОСОБА_5

Суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Договір довічного утримання належить до договорів для яких обов»язкова форма нотаріального посвідчення. До 1 жовтня 1998 року посвідчення договорів довічного утримання належало лише до компетенції державних нотаріусів. Указом Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україн»від 23 серпня 1998 року, який вступив в дію з 1 жовтня 1998 року приватним нотаріусам було надано право посвідчувати договори довічного утримання. Указ Президента України був виданий на підставі п.4 розділу ХУ «Перехідних положень» Конституції України. 1 жовтня 2008 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України про внесення змін до Закону України «Про нотаріат», який набрав чинність з 1 червня 2009 року.

Указом Президента України від 26 березня 2009 року № 192/2009 «Про визнання таким, що втратив чинність, Указу Президента України від 23 серпня 1998р. № 932» визнано таким, що втратив чинність Указ Президента України від 23 серпня 1998 року №932 «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні,» крім частини першої статті 2 зазначеного Указу, яка втрачає чинність з 1 червня 2009 року.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються  законами України, постановами Верховної Ради України, указами, розпорядженнями президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

Законність посвідчення приватним нотаріусом Бочко В.А. Договору довічного утримання від 26 квітня 2000 року  між ОСОБА_7 та ОСОБА_4  підтверджується тим, що Міністерством Юстиції України були дані роз»яснення щодо виконання   Указу Президента України від 23 серпня 1998 року №932/98 «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні».

Судом встановлено, що договір довічного утримання був посвідчений приватним нотаріусом Бочко В.А. з дотриманням вимог чинного законодавства,  текст був ним зачитаний вголос, ОСОБА_7  було роз»яснино зміст ст.ст. 425,429 Цивільного кодексу України діючого на час укладення договору.

Висновки суду першої інстанції  , що приватним нотаріусам було заборонено посвідчувати договори довічного утримання з 1998 року не відповідають вимогам законодавства чинного на час посвідчення договору 26.04.2000 року. Висновки суду, що оспорюваний договір довічного утримання відповідно до ч.1 ст.48 ЦК України є недійсним не ґрунтуються на законі. Договір укладено відповідно до законодавства чинного на час  укладення договору. Будь чиї права, чи законні інтереси не були порушені.Договір є дійсним.

 Суд першої інстанції неправильно застосував закон України «Про нотаріат» та Указ  Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23 серпня 1998р. № 932/98.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в позові  ОСОБА_5

Відповідно до  п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування судом  норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 309 , 314, 316 ЦПК України, суд апеляційної інстанці,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати рішення Слов»янського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 за участю третьої особи – приватного нотаріуса Слов»янського міського нотаріального округу Бочко В.А. про визнання договору довічного утримання недійсним.

Відмовити в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 за участю третьої особи – Приватного нотаріуса Слов»янського міського нотаріального округу Бочко В.А.  про визнання договору довічного утримання недійсним.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців у касаційному порядку до Верховного Суду України.

СУДДІ: