Справа № 11-498/2009 Головуючий у і інстанції – Калюжний А.Є.
Категорія: ст.128 КК України Доповідач – Збитковська Т.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2009 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого-судді Полюховича О.І.
Суддів - Збитковської Т.І, Гладкого С.В.
За участю прокурора – Клімашевич Н.О.
Засудженого – ОСОБА_2
Потерпілого – ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи , та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Здолбунівського районного суду від 23 вересня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Новосілки, мешканець с. Новомильськ Здолбунівського району Рівненської області, громадянин України, раніше не судимий,-
засуджений за ст.128 КК України до 150 годин громадських робіт.
Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_3 530 грн.43 коп. в рахунок відшкодування матеріальної та 1000 грн.- моральної шкоди.
ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 27 березня 2009 року близько 16 год. неподалік буд. № 45 по вул. Новій в с Новомильськ Здолбунівського району Рівненської області, в ході суперечки, що виникла внаслідок неправомірної поведінки ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп”яніння, і переросла в бійку, з необережності, втративши рівновагу, впав на ОСОБА_3, спричинивши останньому середнього ступеня тяжкості за критерієм довготривалого розладу здоров”я тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівого гомілково - стопного суглобу.
В поданій апеляції та доповненнях до неї прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи правильності кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 за ст.128 КК України та фактичних обставин справи, покликається на м”якість призначеного ОСОБА_2 покарання та необґрунтованість вирішення цивільного позову потерпілого, в зв”язку з чим просить вирок скасувати і постановити новий, яким обрати засудженому покарання у виді 240 годин громадських робіт та задовільнити в повному об”ємі позовні вимоги ОСОБА_3
Потерпілий ОСОБА_3 у своїй апеляції зазначає, що ОСОБА_2 скоїв злочин стосовно нього не з необережності, а умисно, тому , відповідно, і кваліфікація дій за ст..128 КК України є не вірною. Також вказує, що суд безпідставно стягнув надто малі суми в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, вирішуючи його цивільний позов, а тому просить вирок скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, яка підтримала апеляцію частково, і просить обрати ОСОБА_2 покарання у виді 240 годин громадських робіт та збільшити суму морального відшкодування до 3000 грн. з врахуванням моральних страждань потерпілого, ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені в поданих апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 у заподіянні ОСОБА_3 з необережності середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило довготривалий розлад здоров”я, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом першої інстанції дано правильну юридичну оцінку, що не заперечується і в апеляції державного обвинувача.
Твердження потерпілого в апеляції щодо умисності дій ОСОБА_2 та неправильності кваліфікації скоєного за ст.128 КК України не ґрунтується на матеріалах даної справи.
Згідно висновку комісійної судово- медичної експертизи № 82 від 16.06.2009 року/ а.с. 32-35/ , закритий перелом лівого гомілково-ступневого суглобу у ОСОБА_3.є не характерним для виникнення від нанесення локального удару будь-яким тупим предметом в ділянку даного суглобу, в тому числі при ударі ногою, ударі палицею або наступанні ногою на суглоб. Такого виду перелом є характерним для виникнення при різкому повороті з підвертуванням фіксованої ступні та одночасним навантаженням вагою тіла і послідуючому само падінні з висоти власного росту.
Сам ОСОБА_3, як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду, повністю погодився з фактичними обставинами даної справи і не оспорював вчинення ОСОБА_2 злочину щодо нього з необережності.
При обранні міри покарання засудженому суд, як видно з вироку, врахував, що скоєний ОСОБА_2 злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, сам ОСОБА_2 виключно позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, обставин, обтяжуючих відповідальність, у справі не встановлено.
За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив ОСОБА_2 покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, передбачене санкцією ст.128 КК України, яке не можна вважати надто м”яким, як про це наголошує прокурор в поданій апеляції.
Крім цього, як вбачається з протоколу судового засідання /а.с.122-зворот/ прокурор, який брав участь у розгляді справи, клопотав перед судом про обрання засудженому покарання у виді 150 годин громадських робіт, тобто, покарання, яке й було фактично призначене ОСОБА_2
Правомірно вирішив суд і позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 щодо відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Оскільки відповідними доказами, як цього вимагає закон, потерпілим у своєму позові підтверджено лише суму матеріальних витрат в 530 грн.43 коп, саме така сума і стягнута судом в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, з відповідним вмотивуванням свого рішення. Витрати на лікування, дієтичне харчування та санаторно-курортне лікування, загальною вартістю 8000 грн. не підтверджені ОСОБА_3 ні в самому позові, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, а тому суд правомірно в цій частині відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог.
Поряд з цим, колегія суддів , виходячи з наслідків отриманого ОСОБА_3 тілесного ушкодження, вважає, що сума 1000 грн. морального відшкодування, визначеного на користь потерпілого, не в повній мірі відповідає його моральним стражданням, вимушеним життєвим змінам, про що він наголошує у поданій апеляції, а тому розмір моральної шкоди слід збільшити до 3000 грн, про що клопоче в апеляційній інстанції і прокурор у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Здолбунівського районного суду від 23 вересня 2009 року стосовно ОСОБА_2 змінити.
Збільшити суму морального відшкодування з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до трьох тисяч грн.
В решті вирок суду залишити без зміни, а апеляції - без задоволення..
ГОЛОВУЮЧИЙ
СУДДІ
Згідно: суддя Збитковська Т.І.