АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №11-05 2010р. Головуючий у 1-й інс-т. Товстика І.В.
Категорія: ст.286 ч.2КК України Доповідач: Квятковський А.С
12 січня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого: Полюховича О.І.
Суддів: Коробова О.К., Квятковського А.С.
З участю прокурора: Вихотень К.Е.
Представника потерпілого ОСОБА_2
Засудженого: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду в м. Рівне апеляцію потерпілого ОСОБА_4 на вирок Сарненського районного суду від 24 червня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр.Молдови, житель с.Немовичі, Сарненського району, одружений, раніше не судимий,
засуджений за ч.2 ст.286, 75 КК України на чотири роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Судом вирішено питання з речовими доказами по справі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 30тис.грн.у відшкодування моральної шкоди, 1 тис. грн. витрат за надання юридичної допомоги,
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 2278грн. на користь фінансового управління Сарненської РДА за лікування потерпілого в медичному закладі.
Як установлено судом, 9 березня 2009 року біля 21год.30хв. ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки “Опель Омега “ держномер НОМЕР_1 з несправною гальмівною системою, під час руху із швидкістю 75км/год по вул..Гагаріна в м.Сарни в напрямі перехрестя з вулицею Варшавською, в порушення п.1.2, 1.5, 2.3, 10.1, 11.2, 11.3, 12.2, 12.3, 12.4, 12.9, 31.4 Правил дорожнього руху, порушив дозволену швидкість руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки негайно не вжив заходів до зменшення швидкості і повної зупинки транспорту при виникненні небезпеки, створив небезпеку для руху та виїхав на зустрічну смугу руху автомобіля "ЗАЗ 110267" держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 і допустив зіткнення транспортних засобів.
Вказані порушення знаходяться в причинному зв'язку з фактом дорожньо-транспортної події.
Внаслідок дорожньо транспортної події ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
В поданій апеляції потерпілий ОСОБА_4. не заперечуючи винності засудженого, вважає вирок незаконним в частині вирішення цивільного позову.
При цьому вказує, що майнова шкода в ході судового розгляду відшкодована засудженим ОСОБА_3 в сумі 14тис.грн. Вважає, що суд безпідставно не задовольнив його вимоги і моральну шкоду стягнув лише частково в розмірі 30тис.грн., а не 50тис.грн., як було заявлено у цивільному позові, хоч підсудний позов визнавав повністю.
Вказує, що його представнику, на порушення вимог ст.255КПК не надано можливості ознайомитись з матеріалами кримінальної справи, а попередній розгляд відбувався без його участі.
Крім того доводить, що фактично в діях ОСОБА_3 вбачається ще й склад злочину, передбачений ч.3 ст.135КК - як залишення в небезпеці.
За таких істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді, представника потерпілого ОСОБА_2 який підтримав апеляцію, засудженого ОСОБА_3, який вважає вирок законним, думку прокурора Вихотень К.Е. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину – порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, яким суд дав повну й всебічну оцінку і в апеляції не оспорюється.
На підставі наявних у справі доказів, які були ретельно досліджені в судовому засіданні, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 злочину і правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст.286 КК України.
Наведені в апеляції доводи про те, що в діях ОСОБА_3 вбачаються ще й ознаки злочину передбаченого ч.3 ст.135КК України, і це є підстава для повернення справи на додаткове розслідування не грунтується на законі.
Згідно ст.275 КПК розгляд справи проводиться тільки в межах пред'явленого обвинувачення.
Враховуючи те, що органом досудового слідства інших об'єктивних даних, які б свідчили про залишення ОСОБА_3 без допомоги особи, що потерпіла від дорожньо транспортної події і перебувала в небезпечному для життя стані не здобуто, за даним фактом слідчим було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками за ст.135КК України (а.с.119).
Оскарження її можливе в порядку вимог ст.236-1 КПК України
Крім того, в роз'ясненнях, що містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" №2 від 11 лютого 2005року зазначено, що повернення справ на додаткове розслідування у зв'язку з наявністю підстав для кваліфікації обвинуваченого за статтею КК, якою передбачено відповідальність за більш тяжкий злочин, чи пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлене, допускається тільки за клопотанням прокурора, або потерпілого чи його представника.
Як видно зі справи, таке клопотання в судовому засіданні у суді першої інстанції від потерпілого та його представника не заявлялось.
При апеляційному розгляді справи, представник потерпілого адвокат ОСОБА_2 заявив, що подання апеляції і викладене в ній прохання повернути справу на додаткове розслідування, як погоджена ним з потерпілим позиція, обумовлено лише тим, що засуджений ОСОБА_3 повністю не виплатив потерпілому ОСОБА_4 суму цивільного позову.
Що стосується твердження потерпілого про те, що суд безпідставно розглянув справу при попередньому розгляду без його участі, і не надав можливості його представнику ознайомитись з матеріалами справи, колегія суддів вважає його необгрунтованим.
Зі справи видно, що повідомлення про попередній розгляд справи направлено всім учасникам процесу (а.с.160-162). За змістом ст.240КПК неявка інших учасників - (крім прокурора), не перешкоджає розгляду справи, тому суд за відсутності потерпілого і підсудного провів попередній розгляд.
Що ж до ознайомлення з матеріалами справи, то у справі відсутні дані про те, що представник ОСОБА_2 звертався до суду з таким клопотанням. Не надійшло таких заяв про можливість ознайомитись зі справою і в ході судового розгляду. У протоколі судового засідання (а.с.197) представнику потерпілого суд роз'яснив його процесуальні права, проте жодних клопотань з цього приводу ним не заявлялось.
При розгляді цивільного позову суд першої інстанції дотримався вимог ст.328 КПК України. Зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди з 50000грн. до 30000грн. на користь потерпілого ОСОБА_4, суд виходив із засад розумності, виваженості і справедливості, та згідно вимог ст.334 КПК навів відповідні мотиви прийнятого рішення, врахувавши при цьому конкретні обставини справи, ступінь вини, майновий стан засудженого. Крім того, як видно зі справи на утриманні ОСОБА_3 перебуває двоє малолітніх дітей: син ОСОБА_6 - 2005року, та донька ОСОБА_5 – 2006 року народження.
Тому за таких обставин підстав скасування вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України,колегія суддів судової палати,-
УХВАЛИЛА:
Вирок Сарненського районного суду від 24 червня 2009 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію потерпілого ОСОБА_4 – без задоволення..
Головуючий:
Судді:
Вірно: А.С.Квятковський