Справа № 2-1420/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2009 року                                                                                                 м. Апостолове        

                                          Апостолівський районний суд Дніпропетровської області                                                                            

у складі: головуючого судді – Петренко А.П.

                при секретарі – Ровній Н.А.  

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Апостолове, в залі суду  № 4  справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  стягнення моральної та матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:  

     До Апостолівського районного суду надійшла справа за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про  стягнення моральної та матеріальної шкоди.

    В обґрунтування позовних вимог позивачка пояснила, що в січні 2009 року вона замовила пам'ятник з чорного граніту, для встановлення на могилі ОСОБА_3, який помер 23 вересня 2008 року, свідоцтво про смерть № 236517, у приватного підприємця ОСОБА_2, що проживає в  ІНФОРМАЦІЯ_1. За виготовлення пам'ятника позивачка віддала гр. ОСОБА_2 гроші в сумі 5000 (п'ять тисяч гривень), свідками передачі коштів стали- Ковач ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Через деякий час відповідач показав ОСОБА_1 нібито виготовлений на її замовлення пам'ятник проте в ньому була відсутня надгробна плита та відсутня фотографія, позивачка відмовилась від такого пам'ятнику та зажадала, щоб відповідач виготовив пам'ятник відповідно до укладеної раніше угоди. На початку серпня 2009 року ОСОБА_1 знову звернулась до відповідача та зажадала отримати своє замовлення, проте  ОСОБА_2 повідомив, що не може його виконати і запропонував повернути заплачені позивачкою гроші, однак повернув лише                    2000 гривень замість отриманих 5000 тисяч, 3000  гривень відповідач пообіцяв повернути до                          01 вересня 2009 року. В зазначений час кошти повернуті не були, прохання позивачки повернути її 3000 тисячі гривень відповідач ігнорує,  зустрічі -  уникає, тому позивачка звернулась до правоохоронних органів. 14.08.2009 року по заяві ОСОБА_1 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій зазначено, що допитаний               ОСОБА_2 Визнав, що дійсно ОСОБА_1 звернулась до нього з проханням виготовити пам'ятник з  чорного граніту  (за що ним було отримано 5000 гривень) та зазначено, що після того як позивачці не сподобалось художнє оформлення, ним було запропоновано повернути позивачці заплачені нею кошти в сумі 5000 гривень, від яких позивачка нібито відмовилась. Даною постановою в порушенні кримінальної справи за ст. 190 КК України  відносно ОСОБА_2 було відмовлено  в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину. Після винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.08.2009 року позивачкою було подано заяву до прокуратури Апостолівського району в зв'язку з незгодою з вищезазначеною постановою. Прокуратурою Апостолівського району надано відповідь в якій зазначено, що постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 14.08.2009 року винесено у відповідності до законодавства України.

    Позивачка просить: зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_2 відшкодувати нанесені їй збитки в розмірі  3000 (три тисячі гривень) за неякісний пам'ятник.

    Стягнути з  приватного підприємця ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 гривень (три тисячі гривень).

    В судовому засіданні ОСОБА_1 змінила позовні вимоги та просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування нанесених матеріальних збитків                2200 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди  1500 гривень.

    Відповідач – ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, проти відшкодування позивачці матеріальних збитків в розмірі 2200 гривень та 1500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди  не заперечував.

    Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, відповідача вважає що позов підлягає задоволенню.

    Відповідно до ст. 629 ЦК України “Договір є обов'язковим для виконання сторонами”

    Згідно до ст. 1167 ЦК України “Моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала.”

    Судом встановлено що ОСОБА_2 дійсно уклав договір з ОСОБА_1 за яким зобов'язався виготовити на її замовлення пам'ятник з чорного граніту з відповідним художнім оформленням, проте в порушення умов договору не виконав у обумовлений термін замовлення, кошти на пропозицію позивачки повернути відмовився, чим  завдав матеріальної шкоди ОСОБА_1. Своїми діями відповідач також завдав і моральних страждань позивачці, що виразились в тяжкому душевному стані, зміні самопочуття, загальному пригніченому стані, втраті спокою та здоров'я. Таким чином, на підставі вище викладеного, суд вважає що позов необхідно задовольнити стягнувши з ОСОБА_2 2200 гривень матеріальної та 1500 моральної шкоди на користь ОСОБА_1.

    Керуючись  ст. ст. 10,11, 60, 209, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити: стягнути з ОСОБА_2 на користь                              ОСОБА_1 2200 гривень матеріальної шкоди та 1500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

    Стягнути з ОСОБА_2 державне мито в розмірі 51 гривень на користь держави; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень на користь ОСОБА_1.

    На рішення може бути подана  апеляційна скарга  до апеляційного суду Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано позивачем до Апостолівського районного суду у продовж 10 днів після проголошення рішення.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апостолівського районного суду у продовж 20 днів після подання заяви  про апеляційне оскарження рішення.

    Суддя:                     А.П. Петренко