АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4443/18А Справа № 203/505/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року                                                                  м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 23 липня 1987 року по 31 січня 1990 року працював за трудовим договором на різних посадах в Житлово-експлуатаційному об’єднанні Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. 27 грудня 1988 року під час виконання своїх трудових обов’язків водія автозавантажувача ремонтно-будівельної служби з ним стався нещасний випадок, який був розслідуваний у належному порядку та складено акт форми Н-1 від 30 грудня 1988 року. В період з 1989 року по 1994 рік він неодноразово оглядався МСЕК, а 29 жовтня 1994 року йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково. Наказом УЖКГ виконкому міської ради народних депутатів №222 від 03 жовтня 1990 року Житлово-експлуатаційне об’єднання Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було ліквідовано та його правонаступником стало КЖП №17, яке до 01 квітня 2002 року виплачувало йому щомісячні страхові платежі в розмірі 120 руб. В подальшому особову справу було передано до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області з оригіналом акту форми Н-1 від 30 грудня 1988 року. В жовтні 2002 року його особиста справа надходила до Фонду та в подальшому була повернута до КЖП №17 для дооформлення, так як акт форми Н-1 був складений в 1988 році, а копія його завірялась нотаріально в 2001 році, що на думку відповідача свідчило про порушення діючого на той час Положення. В кінці січня 2009 року він вдруге звернувся до Фонду з заявою про проведення щомісячних страхових виплат в зв’язку з встановленою стійкою втратою працездатності в розмірі 20% та знов отримав відмову через те, що замість оригіналу акту форми Н-1 ним надано нотаріально засвідчену копію, а в матеріалах особової справи оригінал акту відсутній. При цьому Фонд стверджував, що матеріали особової справи разом із оригіналом акту форми Н-1 були повернуті до КЖП №17. Але відповідно до листа КЖП №17 від 01 лютого 2010 року за №43/06 документи на ОСОБА_2В, від Фонду не надходили. Доказів відправлення матеріалів особової справи відповідачем не надано, що дає підстави вважати, що матеріали особової справи разом із оригіналом акту форми Н-1 втрачені відповідачем. Також зазначив, що відповідно до діючого законодавства підставою для призначення та виплати страхових виплат є акт форми Н-1 або довідка МСЕК. А тому, в даному випадку наявність довідки МСЕК та акту форми Н-1 давало підстави для призначення страхових виплат і надання соціальних пільг.

З урахуванням зазначеного, посилаючись на норми Закону України “Про охорону праці”, Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” ОСОБА_2 просив суд зобов’язати відповідача прийняти нотаріально засвідчений акт форми Н-1 від 30 грудня 1988 року для призначення страхової виплати з 01 грудня 2002 року безстроково у зв’язку із встановленою висновком МСЕК від 12 жовтня 1993 року стійкою втратою професійної працездатності в розмірі 20%, а також зобов’язати відповідача призначити та проводити йому щомісячні страхові виплати, починаючи з 01 грудня 2002 року з наступним перерахунком у відповідності до законодавства України.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково:

- зобов’язано Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області прийняти нотаріально засвідчену копію акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 30 грудня 1988 року для призначення та виплати щомісячних страхових виплат позивачу ОСОБА_2 в зв'язку із стійкою втратою останнім професійної працездатності.

В іншій частині позовних вимог — було відмовлено.

Також, вказаним рішенням в порядку розподілу судових витрат з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 було стягнуто судовий збір в сумі 704,80 грн.

Не погодившись із таким рішенням щодо відмовлених позовних вимог, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги про зобов’язання відповідача призначити та проводити позивачу щомісячні страхові виплати, починаючи з 01 грудня 2002 року з наступним перерахунком у відповідності до законодавства України.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористалось.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Тож, до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження та переглядати рішення судів перших інстанцій.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з ОСОБА_2 в період його роботи за трудовим договором в Житлово-експлуатаційному об’єднанні Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на посаді водія автозавантажувача ремонтно-будівельної служби 27 грудня 1988 року під час виконання трудових обов’язків стався нещасний випадок.

За фактом розслідування останнього 30 грудня 1988 року було складено акт форми Н-1, яким підтверджено факт нещасного випадку на виробництві.

Згідно довідки МСЕК від 29 жовтня 1994 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково.

Наказом УЖКГ виконкому міської ради народних депутатів №222 від 03 жовтня 19990 року Житлово-експлуатаційне об’єднання Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було ліквідовано та його правонаступником стало КЖП №17, яке до 01 квітня 2002 року виплачувало позивачу щомісячні страхові платежі.

В жовтні 2002 року особову справу ОСОБА_2 КЖП №17 було передано до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області з оригіналом акту форми Н-1 від 30 грудня 1988 року.

Згідно повідомлення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на адресу керівника КЖП №17 в призначені страхових виплат ОСОБА_2 було відмовлено на підставі п. 2 ст. 37 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, у призначенні страхових виплат було відмовлено, оскільки акт форми Н-1 від 30 грудня 1988 року було затверджено в 2001 році, що свідчить про порушення діючого на той час Положення про розслідування нещасних випадків.

В січні 2009 року позивач повторно звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області з заявою про проведення щомісячних страхових виплат в зв’язку з встановленою стійкою втратою працездатності в розмірі 20%.

Проте, листом Фонду від 11 лютого 2009 року №04/785 документу було повернуто позивачу без виконання з посиланням на те, що п. п. 1.4, 3.1 Порядку призначення та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 27 квітня 2007 року №24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за №715/13982, не передбачена можливість розгляду справи про страхові виплати на підставі нотаріально засвідченого акту форми Н-1. Також, зазначено, що в разі надання оригіналу акту форми Н-1 відділенням Фонду буде видане направлення на МСЕК для проходження переогляду і підтвердження стійкої втрати професійної працездатності.

На теперішній час правонаступником Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області є відповідач в особі Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області.

Відповідно до положень ст. 35 Закону №1105-ХІV та ст. 44 діючого Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, питання про призначення або про відмову в призначенні страхових виплат вирішується Фондом у десятиденний строк та відповідне рішення оформлюється постановою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем рішення про призначення або про відмову в призначенні ОСОБА_2 страхових виплат в передбаченому законом порядку шляхом винесення відповідної постанови, фактично не приймалось, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про зобов’язання Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області призначити та проводити йому страхові виплати, що згідно законом відноситься до компетенції відповідача та останнім у передбаченому законом порядку не вирішувалось, є передчасними і задоволенню не підлягають.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у 2002 та 2009 роки зловживаючи своїми правами та порушуючи вимоги Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, умисно позбавляв позивача реалізації його конституційних прав на соціальний захист, адже ніяких правових підстав відмови, окрім наявності нотаріально посвідченої копії акту форми Н-1 замість оригіналу, відповідачем не встановлено і не вказано в жодному документі, а тому суд першої інстанції помилково визнав передчасність позовних вимог щодо зобов’язання Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області призначити та проводи йому страхові виплати.

Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки для того, щоб відповідно до положень ст. 35 Закону №1105-ХІV та ст. 44 діючого Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, вирішити питання про призначення або про відмову в призначенні страхових виплат Фондом у десятиденний строк та оформити відповідне рішення постановою, відповідач повинен для початку прийняти нотаріально засвідчену копію акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 30 грудня 1988 року для призначення та виплати щомісячних страхових виплат позивачу ОСОБА_2 в зв'язку із стійкою втратою останнім професійної працездатності, а вже потім вирішувати питання щодо щомісячних страхових виплат, починаючи з 01 грудня 2002 року з наступним перерахунком у відповідності до законодавства України.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти нотаріально засвідчену копію акту про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 30 грудня 1988 року для призначення та виплати щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 в зв'язку із стійкою втратою останнім професійної працездатності було задоволено.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз'яснити позивачу його право в подальшому на звернення до суду у разі відмови, оформленою відповідною постановою, в призначенні страхових виплат починаючи з 01 грудня 2002 року з наступним перерахунком у відповідності до законодавства України.

Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

       Головуючий:                                                         В.С. Городнича

Судді:                                                                 О.П. Варенко

                                                                                      ОСОБА_3