Справа № 2-369/09

                       РІШЕННЯ

                Іменем          України

22 грудня 2009 року                                      Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Ковряк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 вікторії Володимирівни до ОСОБА_2  про розподіл майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про розподіл спільного майна,

                           ВСТАНОВИВ:

    Позивачка звернулась до Яготинського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна, в котрій після зімни позовних вимог зазначено, що сторони з листопада 2007 року почали проживати однією сім’єю, маючи намір в подальшому зареєструвати шлюб. Спочатку вони проживали у батьків позивачки, а з вересня 2008 року перейшли жити в орендовану квартиру № 5, розташовану  по вул.. Незалежності – 82 «а» м.Яготин. В зв’язку з тим, що відповідач не надавав коштів для проживання, позивачка 18 березня 2009 року була змушена залишити відповідача та повернутись до батьків. Вона займається підприємницькою діяльністю, до того як сторони розпочали проживати разом мала певні заощадження і тому у квітня 2008 року за її особисті кошти був придбаний автомобіль БМВ -525, д.н. АІ9693 у гр..ОСОБА_3, договір купівлі – продажу автомобіля був оформлений Черкаську транспортну біржу 11 квітня 2008 року. Хоч автомобіль був придбаний на кошти позивачки, однак на прохання відповідача він був зареєстрований на нього, на що позивачка погодилась так як думала, що сторони створять нормальну сім’ю, зареєструють шлюб. Крім того в листопаді 2008 року згідно генерального доручення за допомогою гр.. ОСОБА_4 вони придбали автомобільний причіп, державний номер НОМЕР_1 за 7000 грн., також за заощадження позивачки. Остання погоджується, що б з неї на користь відповідача стягнули 20% вартості причепа, оскільки відповідач приймав участь в обслуговуванні майна, робив ремонт автомобіля. Позивачка використовувала транспортні засоби згідно доручень, виданих на її ім’я для підприємницької діяльності, так як мала права водія. Відповідач мав невелику заробітну плату, витрачав її на власні потребі. Вони проживали та придбавали майно за рахунок коштів, які позивачка отримувала від підприємницької діяльності. Позивачка, з врахуванням тих обставин, що відповідач брав участь в обслуговуванні майна, провадив ремонт автомобіля, та його просила визнати за нею право власності на автомобіль БМВ – 5251, д/н НОМЕР_2, залишити їй в користування причіп, вартістю 7000 грн., стягнувши з неї на користь відповідача  1400 грн компенсації вартості  його частки у майні.

    Відповідач звернувся до позивачки із зустрічною позовною заявою в котрій після  уточнення позовних вимог зазначено, що ОСОБА_5 18 березня 2009 року без його згоди та повідомлення вивезла з орендованої квартири все майно, що було придбано ними за час спільного проживання в основному на його зароблені кошти та заощадження, що він мав до спільного проживання сторін, а також за їх спільні кошти. Тому з цього числа він повернувся проживати до своїх батьків. Через декілька днів позивачка також забрала автомобільний причіп з товаром на суму 50000 грн., який стояв у дворі гр..ОСОБА_6, по пров. Степовий – 38 м.Яготин. Проте, з позовом до суду не звертався, так як мав надію, що сторони помиряться. З листопада 2007 року, під час спільного проживання, сторони вирішили зайнятись підприємницькою діяльністю. Враховуючи, що позивач мав постійну роботу вахтовим методом, то право на зайняття підприємницькою діяльністю було оформлено на відповідачку, а він  допомагав їй у вільний від роботи час. Для здійснення торгівельної діяльності ОСОБА_5 попросила його придбати автомобіль, так як знала, що в нього є заощадження, та 11 квітня 2008 року він за власні кошти придбав автомобіль БМВ- 525 у мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, який виступав згідно довіреності від імені власника. Під час оформлення угоди він сплатив всі необхідні платежі, що підтверджується квитанціями на загальну суму 667 грн. Для зняття з автомобіля вони з ОСОБА_3 двічі виїжджали у м. Черкаси. В дійсності автомобіль був придбаний за 45000 грн, хоча в контракті була зазначена менша його вартість. Пізніше він поставив автомобіль на облік у Баришівському МРЕВ. При оформленні технічного паспорту на автомобіль, він попередив ОСОБА_1, що її прізвище не буде вписано в технічний паспорт, оскільки автомобіль придбаний на його кошти, в зв’язку з чим відповідачка попросила позивача оформити на її ім’я довіреність. Згідно довідок про розмір заробітної плати відповідача він за час спільного проживання отримав 29 245 грн., а за рік перед спільним проживанням він отримав 21156 грн., які відкладав як заощадження, так як проживав з батьками і практично не витрачав на себе коштів. Таким чином, на період спільного проживання позивач мав заощадження в сумі 5000 євро, на які і був куплений автомобіль. 7 листопада 2008 року на прохання ОСОБА_5 він придбав причіп за 7000 грн. у ОСОБА_4, та на нього та відповідачку була оформлена довіреність на право користування причіпом. Гроші в сумі 7000 грн. він особисто передав ОСОБА_7 За час спільного проживання сторони придбали товар на суму 50000 грн, який по мірі продажу закуплявся у м. Одеса. За свої кошти позивач також  придбав телевізор «Самсунг» 42-А-410 вартістю 6430 грн, пральну машинку «БОШ» вартістю 4433 грн. На спільні кошти сторони придбали інші речі: обігрівач «Уфо» вартістю 1217 грн., пилосос « Філіпс» вартістю 2450 грн, блендер вартістю 620 грн., супутникову антену вартістю 900 грн., матрац надувний вартістю 650 грн., відповідачці купили золотий ланцюжок з хрестиком, браслет, обручку на 9900 грн., а позивачеві – золотий ланцюжок вартістю 6000 грн., 150 шт. музикальних дисків  на загальну вартість 4500 грн., посуд та різні кухонні прибори вартістю 500 грн., та за час спільного життя сторонам подарували мікрохвильову піч, вартістю 850 грн. Зокрема заробітної плати позивач мав інші заробітки, а саме, за усними угодами він виконував будівельні роботи різним громадянам в м.Яготині та за його межами, за що отримував значні кошти, а також допомагав відповідачці у підприємницькій діяльності, а остання мала ще додатковий заробіток у м.Києві. В результаті спільної праці сторони мали спільні заощадження в сумі 40000 грн., які за словами відповідачки вона віддала на зберігання своїй матері. Тобто за час спільного проживання сторони набули майна на суму 135450 грн.. в тому числі: золотих прикрас відповідачці на суму 9900 грн, а позивачеві на суму 6000 грн., товарів для продажу на суму 50000 грн.. автопричіп вартістю 7000 грн.,та мали 40000 грн заощаджень. Все вищезазначене майно, а також заощадження, а всього на суму 143215 грн. Відповідачка вивезла із собою 18 березня 2009 року, а золотий ланцюжок із хрестиком, вартістю 6000 грн в нього забрали силою родичі  позивачки. В силу ст. 57 СК України прикраси з золота не можуть бути предметом поділу,  а також автопричіп, оскільки сторони не оформили на нього право власності. Так як автомобіль був придбаний за його власні кошти, то він також не може бути предметом поділу. В зв’язку з вищевикладеним позивач просив, виділити йому на праві власності телевізор «Самсунг» вартістю 6430 грн., пральну машинку «БОШ» вартістю 4433 грн., обігрівач «Уфо» - вартістю 1217 грн., пилосос «Філіпс» вартістю 2450 грн.. супутникову антену, вартістю 900грн., матрац надувний вартістю 650 грн.,150 музикальних дисків вартістю 4500 грн., а за ОСОБА_5 виділити товари на суму 50000 грн.., блендер вартістю 620 грн., мікрохвильову піч вартістю 850 грн., посуд та інші кухонні прилади на суму 500 грн., та гроші в сумі 4305 грн. Стягнути з ОСОБА_5 на його користь в рахунок компенсації вартості частки 35695 грн., із заощаджень, які вона самоправно привласнила, та зобов’язати її повернути йому золотий ланцюжок та хрестик з дорогоцінним каменем.

     В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали вимоги позову, а проти зустрічного позову заперечували, мотивуючи це тим, що гроші в розмірі 36838 грн., були витрачені на лікування позивачкою, коли сторони вже разом не проживали. Остання мала значні заощадження до спільного проживання, про котрі не знав позивач, та надала чеки в підтвердження саме цих обставин. Всього позивачка мала до початку спільного проживання  120000 грн. Товар на суму 40000 грн. придбаний позивачкою також до початку спільного проживання, проте,  в силу діючого законодавства він не може бути предметом поділу як майно фізичної особи - підприємця. Для придбання телевізора позивачка витратила 4500 грн. заощаджень, які вона мала до спільного проживання з відповідачем, що підтверджується випискою по  банківському рахунку. Сторони проживали на квартирі та сплачували щомісяця за оренду квартири та гаража, витрати на утримання квартири в середньому 1200 грн. Відповідач неодноразово в результаті порушення правил дорожнього руху потрапляв в ДТП та пошкоджував автомобіль, та позивачка сплачувала значні суми за ремонт. Останніх чотири місяці відповідач не надавав зовсім ніяких коштів для сім’ї. Позивачка займалась підприємницькою діяльністю спочатку неофіційно, а потім отримала свідоцтво. Одночасно вона працювала неофіційно на приватного підприємця в м.Київ. Пральну машинку, блендер, їй придбала та подарувала матір. Мікрохвильову піч, посуд їй подарували на день народження. Відповідач першим забрав всі належні йому речі з квартири, а потім виїхала позивачка. Музикальні диски в кількості 40 шт. він одразу забрав із собою. Надувний матрац вона придбала на ринку в м.Одеса за 315 грн., пилосос «Філіпс» вартістю 1499 грн., а також супутникова антена, обігрівач,  були придбані за її кошти під час спільного проживання, але за особисті кошти позивачки. Заощадження, які були витрачені за автомобіль в розмірі 3000 євро, та гривні зберігались у її батьків. Гроші за покупку автомобіля були передані в гривнях.

    Відповідач та його представник вимоги зустрічного позову підтримали, а вимоги первісного позову не визнали, мотивуючи це тим, що позивачка не змогла правильно назвати купюри та валюту, якими був проведений розрахунок за автомобіль. Для купівлі автомобіля 10000 грн. йому надали батьки, решту він заощадив сам, якісь гроші були зібрані разом з відповідачкою, але які це були суми сказати не може. ОСОБА_8 за автомобіль було сплачено 5000 євро та 9 000 грн., так як останній запропонував такий розрахунок. Телевізор був придбаний у розстрочку, та гроші власникові передавались частинами.

    Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позови підлягають до задоволення частково.

    Так, з показів свідка ОСОБА_3 даних в судовому засіданні видно, що сторони  віддавали йому гроші за автомобіль разом в салоні його автомобіля, причому як йому здається, передавала кошти ОСОБА_5. З автомобіль було передано 5000 євро а решта сума в гривнях, всього на загальну суму 45000 гривень. Остання перед тим йому казала, що на обумовлене число вона дістане гроші, та пропонувала йому 2000 євро завдатку. ОСОБА_2 казав йому, що якби не Віка, він би автомобіль не купив. Розписку про те, що отримав вказану суму, він написав через рік.

    Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що вона є власницею квартири, яку орендували сторони. Останні проживали в її квартирі з 15 вересня 2008 року. Розраховувалась за квартиру завжди ОСОБА_1. Коли вони виселялись, то заборгували за квартиру 1200 гривень, ОСОБА_2 обіцяв, що віддасть борг, який виник із – за того, що йому затримали на 2 місяці заробітну плату. Проте, борг віддала також позивачка.. Вона бачила, що в квартирі під час спільного проживання появились мікрохвильова піч, телевізор, пральна машинка. Спочатку з квартири свої речі вивіз відповідач, а потім позивачка. Позивачка розповідала їй під час спільного життя з ОСОБА_2, що автомобіль придбаний за її кошти.

    Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що в серпні 2007 року вона позичала у позивачки 35000 гривень на ремонт успадкованого будинку, а повернула позичену суму в лютому 2008 року. В березні 2008 року вона купила у позивачки за 7000 грн. контейнер. Остання працювала на двох роботах, торгувала на базарі. На початку літа Віка почала торгувати неофіційно, а потім зареєструвалась як підприємець. До цього позивачка також займалась торгівлею.

    Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що знає позивачку близько 10 років. Позивачка працювала медсестрою, з 2000 року також займалась торгівлею, спочатку продавала журнали та книги, потім речами. Позивачка постійно працювала на двох роботах, в 2003 році займалась торгівлею в м.Києві, в 2007 році в м.Яготин. Остання думала одружитись із відповідачем, а тому автомобіль був зареєстрований на нього. Коли вони навчались на курсах водіїв, то навчання оплачувала ОСОБА_1. Остання завжди купляла продукти харчування, придбала ОСОБА_2 мобільний телефон, золотий ланцюжок із хрестиком, одяг. Проте, відповідач ОСОБА_11 нічого не купляв, лише обіцяв купити золоте кільце. Їй відомо, що Віка купила в розстрочку  телевізор, та передавала гроші за два рази. ОСОБА_2 неодноразово розбивав автомобіль, і за ремонт автомобіля більшу частину коштів платила позивачка. В грудні 2008 року Якименко знову розбив автомобіль. ОСОБА_5 займалась торгівлею самостійно, водила автомобіль. Торгувати їй допомагала матір, а інколи відповідач. Позивачка розповідала, що відповідач отримує лише 1900-2000 гривень заробітної плати. Вона купила телевізор, все для кухні, пральну машинку, купувала одяг.

    Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що знає позивачку близько 20 років. До 2007 року позивачка неофіційно займалась торгівлею, а потім зареєструвалась як підприємець. Приблизно у 1998 році остання торгувала журналами, жіночою білизною. На автомобіль відкладала гроші дуже давно. Позивачка їй говорила, що автомобіль був придбаний за її кошти. Коли вона була на дні народженні у ОСОБА_5, то бачила, як родичі привезли та подарували їй мікрохвильову піч.

    Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що відповідач є його сином. Так як він проживає окремо, то відповідач приїжджав до нього з позивачкою запрошувати на весілля. При цьому, син казав йому, вказуючи на ОСОБА_5, що це «киця» подарувала йому машину. Пізніше, коли він заступився під час сварки за ОСОБА_5, син з ним побився.

    З показів свідка ОСОБА_13 даних в судовому засіданні вбачається, що йому зателефонували по мобільному телефону та він перевозив якісь речі в інший будинок. Сторін по справі він не знає. Ніяких подробиць не пам’ятає.

    Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 майже  постійно допомагав позивачці розкладати речі на базарі, допомагав ставити палатку, які привозив автомобілем.

    Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дав покази, що сторони були разом, коли він показував їм причіп. Він надав доручення на користування причепом на ім’я Якименко та ОСОБА_14 на 50 років. Отсанні були присутні і під час оформлення доручення.

    Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 звертався до нього з приводу ремонту автомобіля. Так як в автомобілі була погана резина, то його скинуло з траси. Останній передав йому 4000 грн. Так як в нього не вистачало грошей, та він був винен ще за ремонт ОСОБА_16, то пропонував йому в якості розрахунку золотий ланцюжок. Так як відповідач звертався до нього з приводу ремонту, то вважає, що автомобіль належав останньому.

    Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 звертався  до нього в січні – лютому 2009 року з приводу ремонту автомобіля, який вони робили разом із ОСОБА_15. У відповідача не вистачало коштів, так як затримували виплату заробітної плати. Пізніше він приїжджав разом із матір’ю та привіз гроші.

    Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що сторони купляли в нього причіп. Одразу віддали половину грошей, так як купляли телевізор. Обіцяли, що гроші віддадуть, коли ОСОБА_14 отримує гроші. Потім він притягнув причіп та Якименко віддав йому решту суми в розмірі 2500 грн., а всього за причіп він отримав приблизно 6000 грн.

    Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показала, що її дочка- позивачка по справі придбала автомобіль за власні заощадження. За її кошти були придбані  обігрівач, телевізор. Мікрохвильову піч їй подарували родичі.  Відповідач прийшов до них в сім’ю з двома пакетами речей. Дочка неодноразово розраховувалась за ремонт автомобіля, коли відповідач розбивав автомобіль. Підприємницькою діяльністю дочка займалась задовго до знайомства з відповідачем.

    Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні показав, що відповідач є сином його дружини та йому відомо, що 10 грудня минулого року останній попросив його з’їздити автомобілем в м.Київ, де вони купляли пральну машинку, за яку розрахувався ОСОБА_20, а вибирала машинку ОСОБА_5 Вони також купляли телевізор, машину. Відповідач допомагав ОСОБА_19 займатись підприємницькою діяльністю. Для покупки автомобіля він знімав та передав ОСОБА_20 з банківської карточки 10000 гривень. Проте, коли це було не пам’ятає, а також точно не зміг вказати в якому банку знаходились гроші.

    Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 звертався до нього приблизно півтора роки тому з приводу купівлі телевізора в розстрочку. Спочатку передав йому дві чи три тисячі гривень, а потім на протязі трьох місяців  передавав йому по тисячі чи дві тисячі гривень. Телевізор передавав продавець.

    З довідки Баришівського МРЕВ ДАІ  від 6 травня 2009 року (а.с. 8) видно, що за ОСОБА_5 згідно бази даних Баришівського РЕВ транспортних засобів не зареєстровано. За гр.. ОСОБА_2 зареєстрований автомобіль БМВ – 525 і, 1991 року випуску, д.н. НОМЕР_2 на підставі біржового контракту купівлі – продажу автомобіля.

    З копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, (а.с.10) видно, що ОСОБА_5 зареєстрована як приватний підприємець 20 листопада 2007 року.

    З декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року (а.с.11) видно, що сума одержаного доходу ОСОБА_5 за вказаний період становить 78000 грн.

    З договору на відкриття та ведення поточного рахунку «Для виплат» від 25 травня 2007 року (а.с. 13-15) видно, що ОСОБА_5 25 травня 2007 року внесла на рахунок банку 1000 євро з відсотковою ставкою 6.25 % річних, а з виски по рахунку «ОСОБА_22 ОСОБА_23» м.Київ видно, що 3 червня 2008 року ОСОБА_5 зняла з рахунку 1000. 23 євро.

    З копії постанови судді Яготинського районного суду від 6 жовтня 2008 року та копії листа Апеляційного суду Київської області (а.с. 16-17) видно, що ОСОБА_2 був позбавлений права керування всіма видами транспортних засобів терміном на 1 (один) рік на підставі ст. 130 КпАП України, за керування автомобілем в стані алкогольного сп’яніння.

    З розписки від 2 вересня 2008 року (а.с.18) видно, що ОСОБА_24 не має претензій до водія автомобіля БМВ ОСОБА_2, оскільки завдані ним матеріальні збитки відшкодовано.

    З копії посвідчення водія (а.с.19) видно, що ОСОБА_5 з 24 червня 2008 року  має права водія категорії «В».

    З копії довіреності від 7 листопада 2998 року (а.с.36) видно, що ОСОБА_4  в порядку передоручення уповноважив гр..ОСОБА_25 або ОСОБА_5 розпоряджатись: експлуатувати, продати, обміняти, здати в найм, передати в позичку причіп саморобний, 1994 року випуску, д.н. 6862РК. Термін дії довіреності до 7 листопада 2058 року.

    З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.51) видно, що автомобіль НОМЕР_3 зареєстрований 23 вересня 2008 року за ОСОБА_2

    З копії довідок ТОВ «БМК Планета – Міст»  від 9 червня 2009 року та від 27 травня 2009 року(а.с.53,54) видно, що ОСОБА_2 з жовтня 2006 року по жовтень 2007 року отримав заробітну плату в розмірі 21156 грн., а за період з жовтня 2007 року по березень 2009 року включно його доход становив 27197 грн.

    З фіскальних чеків (а.с. 55) видно, що в березні місці 2009 року, після розпаду сім’ї сторін, позивачка витратила на лікування 36838 грн.37 коп.

    З біржового контракту купівлі – продажу транспортного засобу (а.с.76)видно, що 11 квітня 2008 року був оформлений договір купівлі – продажу спірного автомобіля, та покупцем в договорі значиться ОСОБА_20

    З копій квитанцій (а.с. 77) видно, що в квитанціях від 15 квітня 2009 року  про сплату внесків до пенсійного фонду , податку з власника транспортного засобу, та інших платежів платником зазначений ОСОБА_3.

    З копій квитанцій від 8 квітня 2009 року (а.с. 98-101), видно, що були сплачені податки з транспортних засобів до Черкаської філії ВАТ АБ «Укргаз банк», та платником в квитанціях зазначений ОСОБА_23, довіреною особою ОСОБА_3, в графі підпис платника є прописом зазначено «ОСОБА_2В.»

    З товарного чеку № 5 від 21 жовтня 2008 року (а.с.102) видно, що вартість телевізора Самсунг – 42 А 410 становить 6430 грн.

    З копії гарантійного зобов’язання виробника (а.с.103) видно, що датою продажу приладу  «БОШ» значиться 10 грудня 2008 року.

    З копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23 квітня 2009 року (а.с.109) видно, що ОСОБА_2 звертався до працівників міліції з заявою з приводу нанесення йому тілесних ушкоджень, а також вимагання в нього ключів та документів на машину, крадіжці золотого ланцюжка гр..ОСОБА_26, братом позивачки, проте в порушенні кримінальної справи було відмовлено за відсутності складу злочину. З постанови також вбачається, що ОСОБА_5 пояснювала, що під час спільного проживання з Якименко вона за власні кошти купила автомобіль БМВ -525 за 9000 доларів США, а також золоті прикраси ОСОБА_2

    З розписки ОСОБА_27 (а.с.113) видно, що він бачив, як ОСОБА_2 вивозив ОСОБА_24 на ринок для торгівлі одягом на автомобілі БМВ з причепом.

    З розписок ОСОБА_28 (а.с.117, 135) видно, що ОСОБА_20 купляв в нього телевізор «Самсунг»  з доставкою в картиру, та коли знаходився на квартирі сторін, то бачив пральну машинку «БОШ», матрац, обігрівач «Уфо», пилосос, мікрохвильову піч, супутникову антену. Телевізор придбали ОСОБА_24 та Якименко, але гроші віддали пізніше ОСОБА_5, у присутності ОСОБА_10 яка знаходилась в неї в гостях.

    З авто товарознавчого дослідження № 1011/220 видно, що ринкова вартість автомобіля НОМЕР_4 становить 30963 грн,68 коп.

    З копії листа ВДВС Яготинського РУЮ від 13 листопада 2008 року видно, що у відділі на виконанні знаходилась постанова Яготинського райсуду від 23 жовтня 2008 року про стягнення з ОСОБА_2 68 грн штрафу ВДАІ на користь держави.

    З копії посвідчення водія від 24 червня 2008 року, видно, що на даний час ОСОБА_2 має права водія категорії «В».

    З копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця видно, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа – підприємець з  3 грудня 2009 року.

    Згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

    В силу ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

    Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна  дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

    Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 57 СК України майно набуте дружиною чи чоловіком за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто є особистою приватною власністю, а також коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя,  а згідно ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку доходу.

    Пленум Верховного суду України в п.29  постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз’яснив, відповідно до положень ст.ст. 57,61 СК, 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

    Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що сторони, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім’єю, з листопада 2007 року по 18 березня 2009 року, після чого сім’я розпалась. Під час спільного проживання, але за кошти, які належали їй особисто ОСОБА_5 придбала автомобіль НОМЕР_5, який є її особистою власністю, та не підлягає до розподілу. Оскільки сторони мали намір зареєструвати шлюб, то оформленням договору купівлі – продажу від 11 квітня 2008 року займався ОСОБА_2, який і був зазначений у договорі купівлі – продажу автомобіля як покупець, та отримав на своє ім’я свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. 24 червня 2008 року сторони отримали права водія категорії «В». 3 червня 2008 року позивачка зняла з рахунку 1000 євро заощаджень, які нею були внесені на рахунок банку до початку спільного проживання з відповідачем. Частину вказаної суми позивачка витратила на потреби сім’ї, в тому числі на ремонт автомобіля, а 4430 грн. нею були витрачені на придбання телевізора «Самсунг» вартістю 6430 грн, придбаного в розстрочку в жовтні 2008 року. Крім цього на придбання телевізора були витрачені спільні кошти сторін в розмірі 2000 грн., а тому суд вважає, що телевізор необхідно виділити на праві власності за ОСОБА_5, стягнувши з неї грошову компенсацію на користь ОСОБА_2 в розмірі 1000 грн. За час спільного проживання сторонами також були придбані за спільні кошти пральна машинка «БОШ» вартістю 4433 грн., обігрівач «Уфо» вартістю 1217 грн., супутникову антену вартістю 900 грн., пилосос «Філіпс» вартістю 1499 грн., блендер 620 грн, надувний матрац вартістю 315 грн. Крім цього, сторони під час спільного проживання придбали автомобільний саморобний причіп за 7000 грн.,  проте причіп був переданий їм за дорученням строком дії на 50 років з правом його продажу, а тому, з врахуванням тих обставин, що сторони є фактичними власниками  цього майна, суд вважає, що воно може бути предметом поділу, та виділено в користування одній з сторін. Таким чином, сторони придбали майна за спільні кошти, за виключенням 2000 грн. витрачених на придбання телевізора, на суму 17084 грн., та частки їх в цьому майні є рівними. Враховуючи, що відповідач на даний час також розпочав займатись підприємницькою діяльністю, суд вважає, що автомобільний причіп, вартістю 7000 грн., 1984 року випуску, держаний номер НОМЕР_1 необхідно залишити в користування відповідачу. Крім цього, йому на праві власності необхідно виділити блендер вартістю 620 грн., та надувний матрац, вартістю 315 грн., а всього майна на суму 7935 грн. ОСОБА_5 виділити на праві власності пральну машинку «БОШ» вартістю 4433 грн., обігрівач «Уфо» вартістю 1217 грн., супутникову антену вартістю 900 грн., пилосос «Філіпс» вартістю 1499 грн, а всього майна на суму 8049 грн. Решту позовних вимог первісного та зустрічного позову суд вважає безпідставною, та такою, що не підлягає до задоволення.

    Дійшовши такого висновку суд приймає до уваги наступне.

    Доводи позивачки в тій частині, що вона мала заощадження до спільного проживання з відповідачем, знайшли своє підтвердження в показах свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3Г, котрим відповідач сам  казав, що автомобіль придбаний за  гроші ОСОБА_5, показами свідка ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9. Причому з показів свідка ОСОБА_9 витікає, що вона позичала у позивачки в серпні 2007 року 35000 гривень, які віддала в лютому 2008 року, а в березні 2008 року придбала в неї контейнер за 7000 грн. Тобто, на момент придбання автомобіля у позивачки було не менш 42000 гривень заощаджень. Показам цих свідків у суду немає підстав не вірити. Крім цього, в травні 2007 року позивачка відкрила рахунок в банку, зробивши вклад в розмірі 1000 євро, що підтверджується письмовими доказами.

    Напроти, доводи відповідача в цій частині не знайшли свого переконливого підтвердження.

    Так, свідок ОСОБА_19, чоловік матері ОСОБА_2, в судовому засіданні показав, що перед покупкою автомобіля він передав 10000 гривень, які зняв з карточки, проте останній не зміг відповісти на запитання в якому банку був відкритий його рахунок, та коли відбувались ці події. Одночасно свідок показав, що автомобіль купляли сторони, а тому суд не може покласти покази цього свідка в основу рішення.

    Ті обставини, що відповідач працював та отримав за рік до початку спільного проживання з позивачкою загальний доход в розмірі 21000 грн., не може переконливо свідчити про те, що ці кошти він заощаджував, отже йому необхідно було витрачати кошти на одяг, їжу, проїзд та інші необхідні для нормального існування людини речі, а вартість автомобіля на момент його придбання становила 45000 гривень. Його доводи, що він мав хороший заробіток окрім  основної роботи в судовому засіданні також не знайшли свого підтвердження.

    В судовому засіданні позивач зазначив, що вартість пилососа «Філіпс» становила 2450 гривень, надувного матраца 620 грн., проте не надав ніяких доказів в підтвердження своїх доводів. Разом позивачка визнала, що вартість пилососа становить 1499 грн., а матрац був придбаний на ринку в м.Одеса за 315 грн.. Так як доказів стосовно дійсної вартості цих речей немає, то суд вважає, що до уваги необхідно прийняти суму вартості визнану позивачкою.

    ОСОБА_29 вимоги ОСОБА_2 в частині виділення йому на праві власності музикальних дисків в кількості 150 шт. вартістю 4500 грн. до задоволення не підлягають з тих підстав, що в підтвердження наявності цих дисків, їх вартості суду не надано будь – яких доказів, а позивачка стверджує, що відповідач під час переїзду з квартири забрав із собою всі 40 дисків.

    ОСОБА_29 вимоги щодо розподілу спільного майна, а саме посуду вартістю 500 грн., мікрохвильової пічки вартістю 850 грн., до замовлення не підлягають, оскільки в судовому засіданні з показів свідка ОСОБА_12 видно, що мікрохвильова піч була подарована позивачці на день народження, та з показів самого ОСОБА_2 видно, що посуд також був подарований позивачці, але він не пам’ятає з якого приводу. Разом з тим, позивачка зазначила, що посуд був подарований їй на день народження родичами ОСОБА_2 За таких обставин, суд вважає, що посуд та піч не може бути предметом поділу.

    В своєму позові ОСОБА_2 також ставить вимоги щодо повернення йому золотих прикрас, які на його думку забрали в нього родичі позивачки, надавши суду одночасно постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за вказаним фактом на підставі ст.6 п.2 КПК України, а тому вимоги в цій частині суд знаходить безпідставними.

    Позивач також не надав суду переконливих доказів стосовно тих обставин, що позивачка привласнила собі 40000 грн їх спільних заощаджень, що на його думку підтверджується тим, що остання витратила після розпаду їх сім’ї 36 836 грн. на лікування. Суд не може погодиться з такими доводами відповідача, оскільки доказів стосовно походження цих коштів ним не надано, а вказані кошти позивачка витрачала вже під час їх окремого проживання.  Крім цього, суд не міг не звернути увагу, що вимоги про розподіл вказаних коштів позивач поставив лише після того, як позивачка надала суду фіскальні чеки, тобто йому про існування цих коштів відомо не було. Так в своїх письмових запереченнях проти позову від 1 червня 2009 року відповідач взагалі не згадує про будь які спільні заощадження.

    В силу діючого законодавства придбаний позивачкою в результаті зайняття підприємницькою діяльністю товар не підлягає до розподілу, а тому в цій частині вимог також необхідно відмовити.

Заперечення відповідача в тій частині, що він використовував на ремонт автомобіля лише особисті кошти, суд вважає необґрунтованими, так як сторони проживали разом, однією сім’єю, мали спільний бюджет.

Крім цього, суд знаходить, що відповідач недбало використовував автомобіль, не відносився до цього майна так, як ставився б до нього справжній власник. Так під час розгляду справи встановлено, що відповідач з власної вини неодноразово пошкоджував автомобіль під час ДТП, а коли автомобіль ремонтували свідки по справі ОСОБА_15 та ОСОБА_16 автомобіль ним був розбитий після позбавлення його прав керування транспортними засобами, а саме в грудні 2008 року. Дані обставини ще раз підтверджують те, що автомобіль був придбаний не за його кошти.

    В судовому засіданні позивачка сама визнала ті обставини, що під час спільного проживання було придбано блендер, пилосос, пральна машинка, обігрівач, матрац, антена. Так як в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження ті обставини, що ці речі були придбані нею за її особисті кошти, то суд вважає її заперечення такими, що не можна прийняти до уваги.

    Разом з тим, суд також знаходить необгрунтованими вимоги позивачки в тій частині, що причіп був придбаний нею за її власні кошти, оскільки ці доводи спростовують показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_4.

    Дійшовши висновку про необхідність визнання права власності на телевізор за позивачкою, суд приймає до уваги, що покази свідка ОСОБА_21, в тій частині, що гроші за товар йому передавав Якименко  спростовуються письмовою розпискою ОСОБА_28, з котрих вбачається, що гроші за телевізор йому як продавцю передала особисто ОСОБА_29.

    Враховуючи ті обставини, що позивачка понесла витрати на сплату державного мита та на інформаціно – технічні витрати в розмірі 666 гривень, а вартість виділеного їй мана перевищує вартість ідеальної долі на 57 гривень, та на користь позивача з неї необхідно стягнути 1000 гривень за присуджений їй телевізор, суд вважає, що після взаємо зарахування вказаних сум на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути 391 грн. компенсації.

    Керуючись ст.ст. 10,60, 61, 212, 209, 218 ЦПК України, ст.ст. 74,57,71,70,61 СК України, суд

                    ВИРІШИВ:

    ОСОБА_29 Володимирівни до ОСОБА_2 про розподіл майна, та зустрічний позов ОСОБА_2 про розподіл спільного майна задовольнити частково.

    Визнати за ОСОБА_5 право власності на автомобіль БМВ –525, державний номерний знак НОМЕР_2, телевізор “Самсунг” 42-А410 вартістю 6430 грн.,як на майно придбане нею під час проживання однією сім’єю з відповідачем, але за кошти, які належали їй особисто.

    Розділити між сторонами  майно що є спільною сумісною власністю, та визнати за ОСОБА_5 право власності на пральну машинку “БОШ” вартістю 4433 грн., обігрівач “Уфо” вартістю1217 грн., супутникову антену вартістю 900 гривень,  пилосос “Філіпс” вартістю 1499 грн., а всього виділити їй майно на суму 8049 гривень.

    ОСОБА_2 виділити наступне майно:  залишити в користування автомобільний причіп 1984 року випуску, д.н. 6862РК, придбаний сторонами за спільні кошти , вартістю 7000 гривень, визнати за ним право власності на блендер  вартістю 620 грн., надувний матрац вартістю 315 грн., а всього виділити майна на суму 7935 грн.

    Стягнути з  ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 391 грн. як компенсацію за вартість частки у спільному майні.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             Литвин Л.І.