Справа № 2-о-20/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

06 лютого 2009 року                                     м.Кузнецовськ

    Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю заявника ОСОБА_3,

представника заінтересованої особи ОСОБА_4,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

    Заявниця звернулась до Кузнецовського міського суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме – що вона, ОСОБА_3, проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 1979 року по 03 вересня 1992 року. Встановлення факту проживання у цей час у зоні гарантованого добровільного відселення їй необхідно для підтвердження права на зменшення пенсійного віку та оформлення пенсії.

    В судовому засіданні заявниця ОСОБА_3 повністю підтримала вимоги поданої заяви, зазначивши, що у 2008 році вона звернулась в УПФ м.Кузнецовська із заявою та необхідними документами для оформлення пенсії. Однак, в оформлені пенсії їй було відмовлено у зв’язку з тим, що у неї не вистачає документально підтвердженого часу проживання у зоні гарантованого добровільного відселення 3 категорії до встановлених законодавством 4 років, що дає право на дочасний вихід на пенсію. Вона пояснила, що до 03 вересня 1992 року вона проживала та працювала у с.Нові Підцаревичі Маневицького району Волинської області, однак з 24 квітня 1992 року була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2.

    Представник заінтересованої особи – управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовську Рівненської області ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що не має заперечень проти встановлення в судовому порядку факту проживання ОСОБА_3 у зоні гарантованого добровільного відселення 3 категорії та підтвердила, що за наданими до УПФ м.Кузнецовська документами заявниці не вистачає документально підтвердженого часу проживання у зоні гарантованого добровільного відселення 3 категорії для підтвердження права на зменшення пенсійного віку та оформлення пенсії.

    Заслухавши пояснення заявника, заінтересованої особи, свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягають задоволенню в повному обсязі.

    Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_3 дійсно до кінця квітня 1992 року була прописана та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, після чого прописалась в м.Кузнецовськ Рівненської області, однак продовжувала проживати у селі та працювати у дояркою у колгоспі ім.Тельмана, що знаходився у с.Велика Ведмежка Маневицького району Волинської області. Свідки підтвердили, що після звільнення з колгоспу, ОСОБА_3 залишила с.Нові Підцаревичі Маневицького району Волинської області та виїхала на постійне місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_3.

    Покази заявниці та свідків підтверджуються записами №№ 3-4 трудової книжки заявниці серії БТ-І № 3246268, відповідно до яких ОСОБА_3 відповідно до наказу № 12 від 27.12.83 р. була прийнята в члени колгоспу ім.Тельмана (с.Велика Ведмежа Маневицького району Волинської області) дояркою, а відповідно до наказу № 9 від 03.09.92 р. – звільнена з колгоспу за власним бажанням.

    Відповідно до довідки виконавчого комітету Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області № 39 від 16.01.09 р., ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1979 року по 24 березня 1992 року. Територія віднесена до зони гарантованого добровільного відселення третьої категорії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, встановити іншим чином факт постійного проживання у зазначеному населеному пункті в період з 25 березня по 03 вересня 1992 року заявниця не може.

    Будь-яких даних, які б спростовували факт проживання ОСОБА_3 в період з 1979 року по 03 вересня 1992  року в с.Нові Підцаревичі Маневицького району Волинської області, судом не встановлено.

    Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше встановленого законом терміну, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Таким чином, факт постійного проживання ОСОБА_3 у зоні гарантованого добровільного відселення є таким, що має юридичне значення.

    Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, можуть бути встановлені у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 88, 209, 212-215, 256-259 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

    Вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

    Встановити факт, що ОСОБА_3 проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу з 1979 року по 03 вересня 1992 року.

    На підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнити ОСОБА_3 від сплати державного мита.

    На рішення суду може бути подана апеляція.

    Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий: