Справа № 2-3125/2009

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 грудня 2009 року Стрийський міськрайонний суд Львівської  області

в складі :  головуючого-судді                       Микитчина І.М.

                   при секретарі                               Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ’’Діскавері-бурове обладнання (Україна)’’ про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

          Позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача 17420,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновити його на роботі на посаді начальника транспортної служби товариства з обмеженою відповідальністю ’’Діскавері-бурове обладнання (Україна)’’, мотивуючи тим, що 15.10.2008 року відповідачем було видано наказ за № 833 про звільнення його з  посади начальника транспортної служби товариства з обмеженою відповідальністю ’’Діскавері-бурове обладнання (Україна)’’ у зв’язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Підставою для видачі наказу було те, що він, працюючи начальником транспортної служби, внаслідок недостатньої кваліфікації не забезпечив належного контролю за витратами палива транспортними засобами підприємства. Вважає даний наказ незаконним, оскільки до його посадових обов’язків не належав контроль за роботою і витратами палива тих транспортних засобів, які не виїжджають за межі території підприємства. Такі транспортні засоби вважалися на підприємстві ’’технологічними’’ і не були закріплені за транспортною службою, а за іншими підрозділами підприємства, які й повинні здійснювати контроль за їх роботою, в тому числі за витратами палива.

         В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини.

         Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_2 проти поданого позову заперечив на тій підставі, що до посадових обов’язків позивача належало забезпечення належної роботи всіх транспортних засобів підприємства, в тому числі  забезпечення належного контролю за витратами палива. Всупереч цьому позивач не здійснював належного контролю за використанням палива транспортними засобами підприємства, а саме : протягом всього часу роботи на посаді начальника транспортної служби позивач жодного разу не проводив перевірки фактичних витрат палива транспортними засобами, паливні баки транспортних засобів не були опломбовані. Невжиття позивачем вказаних заходів призвело до того, що фактичні витрати палива, що використовувалося окремими транспортними засобами підприємства, були значно меншими від витрат палива, що списувалося на підставі подорожніх листів. Внаслідок цього відповідач поніс необґрунтовані збитки. Вважає, що такі обставини засвідчують недостатню кваліфікацію позивача.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача і третьої особи на стороні відповідача, суд вважає, що у позові слід відмовити за його недоведеністю.

         В судовому засіданні встановлено, що до посадових обов’язків позивача як начальника транспортної служби згідно із посадовою інструкцією належало, серед іншого, здійснення організації всієї виробничо-технічної і господарської діяльності дільниці, планування видачі пального, контроль за справністю спідометрів, наявністю пломб, залишком палива при виїзді на лінію і при поверненні транспортних засобів у гараж. Посадова інструкція не містить положень, згідно з якими вказані заходи начальник транспортної служби повинен вживати лише щодо тих транспортних засобів підприємства, які виконують роботи за межами території підприємства.

         13.10.2008 року позивач підготував та підписав Перелік технологічних транспортних засобів і норми витрат палива з 1 м/г, з якого вбачається, що норми витрат палива для технологічних транспортних засобів затверджувались за участю позивача.

         В останній день роботи на посаді начальника транспортної служби 15.10.2008 року позивачем підписано акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, згідно з яким він здав закріплені за ним основні засоби. Як вбачається з даного з акту, позивач серед інших основних засобів, які були за ним закріплені, здав  усі технологічні транспортні засоби, які зазначені у переліку від 13.10.2008 року.  

         Виходячи з цього, суд вважає, що твердження позивача про те, що технологічні транспортні засоби не були закріплені за транспортною службою і до його посадових обов’язків не належав контроль за витратами палива цими транспортними засобами, спростовуються матеріалами справи.

         Наказом відповідача від 14.10.2008 року № 167-вир. з числа працівників підприємства було створено комісію для проведення контролю фактичних витрат палива в окремих транспортних засобах. Позивач був одним з членів комісії, якою встановлено, що фактичні витрати палива, що використовується окремими транспортними засобами підприємства, є значно меншими від витрат палива, що списується на підставі подорожніх листів. За результатами роботи комісією 14.10.2008 року було підготовлено акт, який було підписано всіма членами комісії, в тому числі і позивачем.

         Обгрунтованих заперечень щодо результатів роботи цієї комісії позивач суду не надав, а в наданих суду поясненнях підтвердив, що начальник транспортної служби підприємства повинен забезпечити проведення періодичного контролю фактичних витрат палива.  При цьому позивачем не надано суду доказів, які б спростовували твердження відповідача, що протягом усього часу його роботи на посаді начальника транспортної служби ним жодного разу не проводилась перевірка фактичних витрат палива транспортними засобами підприємства.

         01.10.2008 року відповідачем на підставі наказу № 154-вир. було проведено опломбування паливних баків транспортних засобів. Позивач не надав суду обґрунтованих пояснень, чому протягом усього часу його роботи на посаді начальника транспортної служби він не забезпечив опломбування паливних баків транспортних засобів підприємства.

         Суд погоджується з твердженням відповідача, що необхідними заходами забезпечення належного контролю за витратами палива  транспортними засобами є проведення періодичного контролю фактичних витрат палива, а також опломбування паливних баків. Суд встановив, що обов’язок із забезпечення контролю за витратами палива усіх транспортних засобів ТОВ ’’Діскавері – бурове обладнання (Україна)’’ було покладено на позивача, який проведення даних заходів не забезпечив. Вказані обставини у сукупності з відсутністю спеціальної освіти у позивача  засвідчують його недостатню кваліфікацію, у зв’язку з чим він не належно виконував обов’язки начальника транспортної служби.

         Відтак суд вважає, що відповідач мав достатні підстави для звільнення позивача з посади начальника транспортної служби у зв’язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

         Доказів, які б підтверджували незаконність наказу про звільнення позивача, ним не надано.

          Керуючись ст., ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 40 п. 2, ст., ст. 232, 233 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ :

         В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ’’Діскавері-бурове обладнання (Україна)’’ про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовити за недоведеністю позовних вимог.

         Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                              Суддя                                          І.М.Микитчин