Справа № 2-7987/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2009 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого – судді Бовчалюк З.А.
при секретарі Захаровій Н.А.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку розрахунку при звільнення та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку розрахунку при звільнення та моральної шкоди.
Свій позов мотивує тим, що працювала на посаді кондитера у товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер». Наказом від 31.07.2009 року її було звільнено з роботи за угодою сторін. Всупереч трудовому законодавству в день звільнення їй не виплачено належну заробітну плату в сумі 2750 гривень.
Вказує, що в зв’язку з невиплатою заробітної плати відповідачем завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних хвилюваннях та стражданнях, пов‘язаних з скрутним матеріальним становищем.
Враховуючи наведене просить стягнути з відповідача нараховану та невиплачену заробітну плату в сумі 2750 гривень, компенсацію за затримку розрахунку при звільнення в розмірі 2100 гривень, 700 гривень моральної шкоди, а також 1000 гривень витрат понесених з наданням правової допомоги .
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення заборгованості по заробітній платі, яка складає 2060 гривень 75 копійок та компенсації за затримку розрахунку при звільненні, в частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу просить відмовити.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_3, позивач працювала посаді кондитера у товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер». Наказом від 31.07.2009 року її було звільнено з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпПУ .( а.с.4-5).
Судом встановлено, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку з ОСОБА_3, що підтверджується довідкою про доходи ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер», з якої вбачається, що заборгованість по заробітній платі складає 2060 гривень 75 копійок.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст.. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином, відповідач, в порушення вищезазначеної норми закону, не виплатив належні ОСОБА_3 на час звільнення кошти в сумі 2060 гривень 75 копійок.
Як визначено ст. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає до задоволення. Виходячи із поданої довідки про заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку становить 3555 гривень 02 копійки ( 1591 гривня 82 копійки / 30 днів = 53 гривні 06 копійок – середньоденний заробіток; 53 гривні 06 копійок x 67 днів затримки розрахунку = 3555 гривень 02 копійки).
Проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» слід стягнути в користь ОСОБА_3 нараховану та невиплачену заробітну плату в сумі 2060 гривень 75 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3555 гривень 02 копійки.
На думку суду, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 700 грн., оскільки спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а також при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати
Беручи до уваги складність справи, кількість та час судових засідань, час необхідний для підготовки до даної справи, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути витрати понесені позивачем на правову допомогу в розмірі 500 гривень.
Крім того, на підставі ч.3 ст. 88 та ч.3 ст. 81 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 51 гривня та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218, п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України, ст.ст. 47, 116 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» в користь ОСОБА_3 нараховану та невиплачену заробітну плату в сумі 2060 ( дві тисячі шістдесят) гривень 75 копійок та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3555 ( три тисячі п’ятсот п’ятдесят п’ять) гривень 02 копійки.
Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» в користь ОСОБА_3 500 ( п’ятсот) гривень витрат на правову допомогу.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» в доход держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» 120 ( сто двадцять) гривень витрат з інформаційно – технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних справ.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Cуддя
Луцького міськрайонного суду ОСОБА_4