08.06.2011

Справа № 2 - 66 /11 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

8 червня 2011 року Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину квартири та вселення. Позивачка вказувала на те, що знаходилась з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 12.03.2009 року шлюб між ними розірвано. Однак вони не вирішили питання щодо поділу спільного майна, придбаного у шлюбі. Відповідач не визнає її право на частку квартири АДРЕСА_1, яка була придбана ними спільно 17.12.2002 року, а також заперечує щодо можливості користування квартирою.

Посилаючись на ці обставини, просила суд визнати за нею право власності на? частину вказаної квартири, а також вселити її до квартири.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов про поділ майна. Вказував на те, що за час перебування у шлюбі з позивачкою за спільні кошти, які вони взяли в кредит у банку ними було придбано два торгівельні кіоски з метою здійснення підприємницької діяльності на ринку «Колос», вартістю 159900 грн., а також квартиру АДРЕСА_1, та рухоме майно: пилосос «Філіпс» вартістю 339 грн., кольоровий телевізор LG вартістю 2300 грн., пральну машину «Арістон» вартістю 2263 грн., настольний вентилятор вартістю 99 грн., шафу-купе вартістю 2100 грн., ліжко вартістю 2000 грн., стіл - тумбу вартістю 1300 грн., гроші у сумі 1000 дол.США, що еквівалентно 8200 грн.

Посилаючись на ті обставини, що позивачка без його згоди і відома вивезла вказане майно з квартири та не бажає добровільно розділити придбане ними у шлюбі майно, просив суд поділити це майно, виділивши йому у власність ? частину торгівельних кіосків, розміщених на території КП «Ринок Колос», ? частину квартири АДРЕСА_1, стягнути з позивачки грошову компенсацію половини вартості вивезених нею речей у сумі 11300 грн.

Ухвалою суду від 02.12.2009 року обидва позови об'єднано в одне провадження.

У лютому 2010 року позивачка збільшила свої вимоги та просила також про поділіншого рухомого майна всього на суму 24550 грн.

11.02.2010 року ОСОБА_5 подала до суду заяву про залучення її до участі у разі в якості третьої особи з самостійними вимогами, та самостійний позов про визнання нею права власності на спірне майно, посилаючись на те, що сторони у справі є її батьками частина спірного майна належить їй особисто,оскільки воно було придбане нею за її власні кошти.

Ухвалою суду від 11 лютого 2010 року позовну заяву ОСОБА_5 об'єднано в одне провадження зі справою за позовами ОСОБА_1 і ОСОБА_1 Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про вселення ухвалою суду від 11.02.2010 року виділено в окреме провадження.

Ухвалою суду від 05.05. 2011 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 подану 11.02.2010 р. про поділ рухомого майна залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги позову щодо визнання права власності на? частини квартири, просила про його задоволення. Відповідач позов ОСОБА_1 визнав, посилаючись на те, що не заперечує щодо визнання за позивачкою права власності на 1\2 частину спірної квартири. Просив задовольнити зустрічний позов та виділити йому у власність 1/2 частину двох торгівельних кіосків, розміщених на ринку «Колос» та стягнути з позивачки грошову компенсацію половини вартості вивезеного нею майна у розмірі 11300 грн.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала свій позов та просила суд визнати за нею право власності на наступне майно: пилесос «Філіпс» вартістю 339 грн., кольоровий телевізор LG вартістю 2800 грн., пральну машину «Арістон» вартістю 2100 грн., ліжко вартістю 2000 грн., комп'ютерний стіл вартістю 1300 грн., а всього на суму 10401 грн.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи з самостійними вимогами, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 25.09.1979 року між сторонами було укладено шлюб. 17.12.2002 року за спільні кошти сторін на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбано квартиру АДРЕСА_1.

12.03.2009 р. шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано.

Таким чином відповідно до вимог ст.60 СК України, зазначена квартира є спільною сумісною власністю, і на неї поширюється положення глави VIII СК України, зокрема ч.1 ст.70 цього ж Кодексу, щодо рівності часток у спільному майні.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати право власності за кожною із сторін по ? частині спірної квартири АДРЕСА_2.

Із змісту ст.ст. 60, 61, 63 , 69 СК України та роз'яснень, що містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику V застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявність його на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Як вбачається з матеріалів справи за період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі сторони придбали рухоме майно: пилосос «Філіпс» вартістю 339 грн., кольоровий телевізор LG вартістю 2300 грн., пральну машину «Арістон» вартістю 2263 грн., настільний вентилятор вартістю 99 грн., ліжко вартістю 2000 грн., стіл -тумбу вартістю 1300 грн. на загальну суму 8301 грн.

При цьому, суд не може прийняти до уваги твердження третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5, що зазначене майноє її особистою власністю, так як придбане за її власні кошти, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Враховуючи, що зазначене спірне майно позивачкою вивезене з квартири, суд вважає, що на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути з позивачки грошову компенсацію ? частини цього майна у розмірі 4150 грн. 50 коп.

Що стосується інших вимог ОСОБА_1 про виділення у власність ? частки двох торгівельних кіосків, розміщених на ринку «Колос», то вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 57, 61 СК України, ст.52 ЦК України, п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Як слідує з матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні позивачка з 18.03.2005 року займається підприємницькою діяльністю та здійснює торгівлю продовольчими товарами, для чого орендує в КП «Ринок Колос» торгівельні місця, на яких розміщені спірні торгівельні кіоски.

Що стосується позову ОСОБА_5 то він підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи та пояснень в судовому засіданні свідків вбачається, що 17 квітня 2006 р. нею особисто було укладено договір на виготовлення шафи-купе вартістю 2130 грн., а 28.11.2007 р. договір на виготовлення комп'ютерного стола вартістю 1300 грн.

Таким чином зазначене рухоме майно слід і виділити їй у власність.

Керуючись ст.ст. 14,209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділмайна задовольнити.

Розділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності по? частці за кожним на квартиру АДРЕСА_3.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділмайна задовольнити частково.

Розділити спільне майно подружжя, виділивши у власність ОСОБА_1 майно на суму 8301 (вісім тисяч триста одна) грн., а саме: пилосос «Філіпс»вартістю 339 грн., кольоровий телевізор LG вартістю 2300 грн., пральну машину«Арістон» вартістю 2263 грн., настільний вентилятор вартістю 99 грн., ліжко вартістю2000 грн., стіл -тумбу вартістю 1300 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1\2 частину компенсації вартості майна у розмірі 4150 (чотири тисячі стоп'ятдесят) грн. 50 коп.

В іншій частині в позові ОСОБА_4 відмовити.

ОСОБА_5 до ОСОБА_4,

ОСОБА_1 про визнання права власності на майно задовольнити частково.

Визнати, що рухоме майно: шафа-купе вартістю 2100 грн., комп'ютерний стіл

вартістю 1300 грн. є власністю ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду

Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі заяви

про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.А. Спінчевська