Справа № 2-41
2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2010 року
Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді – Шаєнко Ю.В.
при секретарі – Діброві Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Петрове Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське плюс” про стягнення заробітної плати, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася з позовом до суду, мотивуючи тим, що працювала у відповідача на посаді бухгалтера розрахункового відділу, згідно наказу №40-к від 01 серпня 2008 року. Відповідно до наказу №10 від 12 червня 2009 року була звільнена за згодою сторін. При звільненні з посади відповдачем не було здійснено виплати розрахункових коштів. Заборгованість по виплаті заробітної плати складає 3 171 гривню 32 копійки, позивач вважає, що відповідач має виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду. Відповідач у добровільному порядку відмовляється від сплати заробітної плати тому позивач змушена звернутися з позовом до суду про стягнення заробітної плати, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала.
Представник відповідача позов визнав повністю.
Матеріалами справи встановлено, що позивач працювала в ТОВ “Петрівське плюс” з 01 серпня 2008 року на посаді бухгалтера розрахункового відділу, згідно наказу №40-к від 01 серпня 2008 року (а.с. 8). Згідно наказу №10 від 12 червня 2009 року позивача звільнено з займаної посади за згодою сторін (а.с.9). За період з 01 серпня 2008 року по 01 травня 2009 року ОСОБА_1 була нарахована але невиплачена заробітна плата в сумі 3 171 гривня 32 копійки, що підтверджується довідкою виданою ТОВ «Петрівське плюс» від 12 січня 2010 року (а.с.22) Позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогою виплатити заборгованість по заробітній платі, але безрезультатно. Ці обставини негативно впливають на позивачку, оскільки в сім’ї постійно виникають матеріальні труднощі, що приводить до моральних страждань. Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 3 171 гривню 32 копійки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2447 гривень та моральну шкоду в сумі 1 500 гривень.
Згідно ст.115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Ст.116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачена ст.117 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені ст 116 КзпПУ, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
На основі викладеного, суд вважає необхідним задовільнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 3 171 гривню 32 копійки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2 447 гривень.
Крім цього, в судовому засіданні позивач суду пояснила, що в зв’язку з неналежною та несвоєчасною виплатою заробітної плати відповідачем, їй було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 1 500 гривень.
У відповідності зі ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року (з послідуючими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної(немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діяннями заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Згідно п.9 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових витрат та урахуванням інших обставин.
На підставі ст.23, 1167 Цивільного кодексу України, з врахуванням вимог розумності та справедливості, конкретних обставин справи, тяжкості і тривалості страждань позивача, додаткових зусиль для організації свого життя через невиплату коштів, позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.
Таким чином, визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
На основі викладеного, суд вважає необхідним задовільнити позовні вимоги.
Вказані правовідносини регулюються ст.ст. 115, 116, 117 Кодексу про працю України та ст.ст.23, 1167 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
Позов задовільнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське плюс” на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 3 171 (три тисячі сто сімдесят одну) гривню 32 копійки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2 447 (дві тисячі чотириста сорок сім) гривень та моральну шкоду в розмірі 1 500 (одну тисячу п’ятсот) гривень.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Петрівське плюс” в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Петрівський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду Кіровоградської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: