Справа № 2–372/2009 р.                                

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      25 листопада 2009 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді                       Біцюка А.В.,

при секретарі                               Шадорській С.О.,

за участю:

позивача                 ОСОБА_1

представника позивача               ОСОБА_2

Представників відповідачів         ОСОБА_3

                    ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_6 районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (па)

В С Т А Н О В И В :

    У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СГВК “Комунар»” Казанківського району Миколаївської області, про визнання права на земельну частку (пай), просив визнати право на земельну частку (пай) розміром 9,29 умовних кадастрових гектарів, вартістю 73187,89, розташованої на території ОСОБА_5 сільської ради Казанківського району Миколаївської області, мотивуючи тим, що він (ОСОБА_1М.) на момент отримання КСП ім. Петровського державного акту на право колективної власності на землю був його (колгоспу «Комунар») членом. Крім того просив поновити строк позовної давності  посилаючись на те, що трирічний строк позовної давності він (позивач) пропустив з поважних причин, так як він служив у війську в 1997-1998 роках, а потім не знав та не міг знати про те, що має право на земельну частку( пай).

У судовому засіданні позивач та його представник  позов підтримали, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.  Крім того пояснили,  що про отримання членами колгоспу «Комунар» сертифікатів на право на земельну частку (пай) позивач знав в кінці 1996 року,  знав, що він (позивач) не включений в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) та вважав, що він буде включений в додаткові списки, так ,як керівництвом колгоспу «Комунар» його запевнило в цьому. Дізнався про своє порушене право позивач лише в 2002 році, після того, як його не включили дощд додаткових списків.

Представник відповідача ОСОБА_6 райдержадміністрації ОСОБА_4 позов   не   визнала,   заперечувала  проти поновлення строку позовної давності посилаючись   на те, що позивач знаючи про невключення його (позивача) до списку членів КСП ім. Петровського , які мають право на земельну частку (пай), без поважних причин пропустив строк позовної давності.

 Представник відповідача  ОСОБА_5 сільської ради  ОСОБА_7 у судовому засіданні позов  не визнав, посилаючись на те, що позивача було виключено з членів колгоспу «Комунар» на підставі рішення правління колгоспу «Комунар» від 01.06.1995 року, тобто ще до передачі землі у колективну власність - 21 червня 1995 року, а рішення загальних зборів від 26.01.1996 року лише затвердило рішення правління.

Представник відповідача СКВК «Комунар» в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач з 05.05.1994 року був членом КСП колгоспу «Комунар», правонаступником якого є СКВК «»Комунар» (а.с.13) . На момент передачі у колективну власність  землі членам колгоспу «Комунар» (21.06.1995 року) членські стосунки з колгоспом позивач  не  припиняв. Позивач, припинивши в 1996 році членські стосунки з КСП «Комунар», проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Про невнесення позивача до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), видачу сертифікатів членам КСП «Комунар»на земельну частку (пай), стало відомо останньому (позивачу) в 2002 році, коли його не включили до додаткових списків членів колгоспу «Комунар» на отримання земельної частки (паю).

Встановлені у судовому засіданні факти свідчать, що  позивач на протязі більше як трьох років, з дня коли він повинен   був дізнався про порушення його (позивача) право, мав  всі підстави і можливість подати позов про визнання за ним  (позивачем) права на земельну частку (пай), тобто звернутися до суду за захистом своїх прав.

 За встановлених в судовому засіданні обставин, суд приходить до переконання, що позивач без поважних причин   пропустив  строк позовної давності, тобто в порушення ст. 267 ЦК України з дня коли позивач повинен був дізнатися (2002 рік) про порушення свого права – права на земельну частку (пай), на протязі більше як  трьох років не звертався з позовом за захистом порушеного права, а відповідача наполягають на відмові у позові в зв’язку зі спливом строку позовної давності, що є підставою згідно ч.4 ст.267 ЦК України для відмови у позові. Підстав для поновлення пропущеного строку немає, а тому позов не може бути задоволений.

Керуючись ст. ст. 10,  88, 209, 212, 213 – 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення  заяви про апеляційне оскарження рішення суду та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :