Справа № 2-а-2330/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2009 р. Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді - Шрамко Л.Л.,
розглянувши в письмовому провадженні за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного України в Харківській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої пенсії
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Харківської області, просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача по нарахуванню та виплаті йому пенсій у неповному обсязі, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду 2-ї групи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» з 8 вересня 2009 р. із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи їз розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Також просив допустити негайне виконання постанови суду. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в ідповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 вересня 2009 року у справі № 1-27/2009 визнано неконституційним пункт 10 Постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян“ від 28 травня 2008 року № 530.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. Суд вирішив можливим розглянути справу у письмовому провадженні.
У письмових запереченнях відповідач послався на те, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова при нарахуванні позивачу основної та додаткової пенсії керувалося нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», в який зазначено, що з 1 липня 2008 р. встановлено доплату окремим категоріям з тим, щоб їх пенсія (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством, тобто основний розмір пенсії), зокрема, розмір пенсії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р., інвалідів 2 групи досягає 996 грн. Постановою КМ України від 28 травня 2008 р. № 530 встановлено, що особам, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується - інвалідам 2 групи у розмірі 20% прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсій, встановлений частиною 4 статті 54 Закону №796, був визначений, виходячи з розмірі мінімальної пенсії за віком, який для цієї категорії пенсіонерів законодавчо врегульований не був. Частиною 1 статті 28 Закону №796 передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, проте частина 3 вказаної статті встановлює мінімальний розмір пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом. Тобто, мінімальний розмір пенсії, визначений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування щодо розрахунку пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 та розрахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1 категорії Закону №796 застосовуватися не може. Положення частини 3 ст. 28 Закону №1058 щодо встановлених обмежень застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч.1 цього Закону, Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавались, а тому підлягають виконанню. Крім того, вважає необґрунтованими і вимоги позивача в частині зобов’язати відповідача вчинити певні дії на майбутнє.
Суд , дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова та отримує пенсію як інвалід 2-ї групи по професійному захворюванню, пов’язаному з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС), має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1. Відповідно до довідки МСЕК № 017109 від 1.07.2008 р. ступінь втрати професійної працездатності позивача внаслідок професійного захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безстроково.
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова здійснювало перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та Постанови КМ України від 28 травня 2008 р. № 530 у порядку, зазначеному у вищенаведених письмових запереченнях.
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова не застосовує положення ст.ст. 50 і 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», а нараховує йому пенсію у порядку, зазначеному у вищенаведених письмових запереченнях.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи ” ( далі- Закон №796-ХII) в редакції, яка діяла до внесення змін згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 –У1 від 28.12.2007 р., (далі- Закон № 107 –У1) , в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 50 Закону № 796-ХII, в редакції, яка діяла до внесення змін згідно Закону України № 107 –У1, інвалідам ІІ групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 –У1 ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими : для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році по другій групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 50 Закону України №796-ХII, зі змінами, внесеними Законом України № 107-УІ , особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю: інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 67 зазначеного Закону максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону ( з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством ) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування “.
Рішенням Конституційного Суду України №10 від 22 05 2008 року у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І пунктів 61,62,63,64, розділу ІІ пункту 3 розділу ІІІ, та положень статті 67, розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-УІ , вказані положення визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення судом, оскільки зменшують розміри виплат, обмежують права та свободи і мають місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України.
При цьому Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 врегульовано деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, зокрема громадян, які отримують пенсії, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Частиною 4 зазначеної постанови з 22.05.2008 р. передбачено: щомісячна додаткова пенсія інвалідам II групи у розмірі 20% від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність; мінімальний розмір пенсії для інвалідів ІІ групи у розмірі -965 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» для осіб, що отримують пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2008 р. встановлено мінімальний розмір пенсій для Інвалідів II групи – 1090 грн.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 вересня 2009 року у справі № 1-27/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян“ визнано неконституційним пункт 10 Постанови Кабінету Міністрів України „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян“ від 28 травня 2008 року № 530 ( 530-2008-п ).
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі? в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",” а не Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» та від 28 травня 2008 р. № 530, на підставі яких була нарахована пенсія позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч.7 ст.54 вищезгаданого Закону№796 - ХII, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій та додаткових пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а не можливість їх порушення в майбутньому.
За таких обставин суд визнає протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова та приходить до висновку про необхідність зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо мінімального розміру - 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком , виходячи їз розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 8 вересня 2009 р. по дату винесення судом даної постанови, в межах заявлених позовних вимог.
Підстав для звернення постанови до негайного виконання немає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 8, 71, 159, 160-163, 256 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова задовольнити частково.
Визнати протиправними бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова щодо відмови в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому статтею 50 та ч.4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо мінімального розміру - 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи їз розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 8 вересня 2009 р. по дату винесення судом даної постанови.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк, встановлений ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Л,ОСОБА_2