Справа № 1-91/ 2010 р.

 В И Р О К

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

м. Луцьк                             20 січня 2010 року           Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням судді                                        Каліновської В.С.

за участі секретаря                Лунь О.В.

прокурора         Турчинської О.Є.              

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, несудимого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4,-

- у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 186  ч.2 КК України ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, 12 вересня 2009 року, приблизно в 24 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи корисливу зацікавленість, за попереднім зговором з особами, матеріали справи відносно яких виділені в окреме провадження,  знаходячись на вул. Кафедральна в м. Луцьку, застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя і здоров»я гр. ОСОБА_2 і виразилось в нанесенні йому ударів руками та ногами по голові та тулубу, відкрито викрав в потерпілого мобільний телефон « Нокіа 5320», вартістю 1400 грн., з сім-карткою « Лайф», вартістю 25 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 25 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 1450 грн.

Після чого, ОСОБА_1, 12 вересня 2009 року,  приблизно в 01 год. 30 хв., знаходячись на вул. Потебні в м. Луцьку, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи корисливу зацікавленість, за попереднім зговором з особами, матеріали справи відносно яких виділені в окреме провадження, відкрито викрав в потерпілого ОСОБА_3 курточку, вартістю 800 грн.

В судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненому визнав повністю та показав, що він 12 вересня 2009 року, приблизно в 24 год., разом з двома візуально знайомими хлопцями, проходячи біля бару « Стара підкова», побачили раніше незнайомого їм потерпілого ОСОБА_2, якого вирішили пограбувати. Підійшовши до потерпілого, він схопив його рукою за кофту та почав тягнути за приміщення бару. Хлопець вирвався і почав втікати. Наздогнали його, він наніс йому удар рукою в голову, від якого той впав на землю, а вони всі троє нанесли йому удари ногами по тулубу. Після цього його знайомі підняли потерпілого та тримали за руки, а він в цей час, обшукавши кишені куртки останнього, викрав з них мобільний телефон « Нокіа». Відпустивши потерпілого всі троє направились в сторону вул. Л. Українки, щоб збути телефон, однак ніхто не хотів його купляти. А тому вони направились  додому. На вул. Потебні побачили трьох хлопців, одним з яких був ОСОБА_2 Підійшовши до хлопців, наказав ОСОБА_3 зняти куртку, що останній і зробив. Тієї ж ночі  викрадений телефон та куртку збули таксисту за 1200 грн. Виручені від реалізації гроші, вони поділили між собою, які він в подальшому витратив на власні потреби. Проти кількості та вартості викраденого в потерпілих майна та що він перебував в стані алкогольного сп’яніння  не заперечує.

Вина підсудного в інкримінованому йому діянні, крім його визнавальних показань, підтверджується і іншими  доказами по справі, зокрема, розписками потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 ( а.с. 38,39) про відшкодування їм підсудним в повному об’ємі спричинених збитків.

  Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

 Таким чином, підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, оскільки він умисно відкрито викрав чуже майно із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров»я потерпілого, за попереднім зговором групою осіб та відкрито викрав чуже майно, за попереднім зговором групою осіб, повторно.

Обираючи вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, те, що злочин відноситься до категорії тяжких та особу підсудного, зокрема, те, що він не працює і не навчається.

Обтяжуючою покарання підсудного обставиною справи є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

         Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, збитки потерпілим добровільно повністю відшкодував і останні не мають до нього ніяких претензій, просять суворо не карати, суд приходить до висновку, що  його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства. Тому йому слід призначити  покарання в межах санкції ст. 186 ч.2 КК України – позбавлення волі, із застосуванням ст. ст. 75  КК України – звільнення від покарання з випробуванням і виконанням певних обов’язків згідно ст. 76 КК України.

          Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України , суд ,-

З а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 ( чотири) роки 6 ( шість) місяців.

В строк покарання засудженому ОСОБА_1 зарахувати період його затримання з 24 по 27 жовтня 2009 року включно.

На підставі ст. 75 КК України  звільнити засудженого від відбуття призначеного за даним вироком покарання, якщо він  протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов’язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця роботи, проживання; періодично  з’являтись для реєстрації в зазначені органи.      

 Запобіжний захід  засудженому до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляції через Луцький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Г О Л О В У Ю Ч А :