КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-195/11

Провадження № р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.2011 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої у справі судді - Циганок В.Г.,

при секретарі судового засідання - Спільній Ю.В., Варакута Є.Ю.,

за участю прокурора- Добрікової І. О.,

представника позивача - Татаренко Н.С.,

відповідача- ОСОБА_5.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора Корабельного району м. Миколаєва, в інтересах держави, в особі Миколаївської міської ради, до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_4, Управління Держкомзему в м. Миколаєві про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, заподіяної у зв'язку з самовільним заняттям земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 р. заступник прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтовування заявленого позову вказував, що проведеною прокуратурою м. Миколаєва перевіркою встановлено, що відповідач самовільно зайняла земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням ст.ст.125,126 ЗК України. Встановлено, що ОСОБА_5 порушено встановлений державою порядок набуття права на земельну ділянку. За самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_5 була притягнута до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень та складений припис, щоб вона у тридцяти денний термін усунула порушення земельного законодавства. Припис державного інспектора Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему в Миколаївській області, щодо усунення порушень земельного законодавства, відповідачка не виконує. Управлінням був проведений розрахунок розміру шкоди, завданої ОСОБА_5 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, що склала 1430 гривень, і яку просили і тягнути на користь міського бюджету м.Миколаєва.

Оскільки відповідачка відмовляється добровільно звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та сплатити шкоду, прокурор просить суд позов задовольнити.

10.03.2011р. прокурором була надана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просили зобов'язати ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0120 га за адресою: АДРЕСА_1, привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан та стягнути з відповідача 1430 гривень завданої шкоди.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням зменшених позовних вимог та просили винести рішення, яким зобов'язати ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту під земельну ділянку, загальною площею 0,0120 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу самочинно встановленого паркану навколо цієї ділянки та приведення її в первинний вигляд для повернення її за належністю Миколаївській міській раді.

Відповідачка та її представник після оголошеної перерви в судове засідання не з'явилися, представник відповідача надав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, однак ніяких доказів про поважність причин відкладання судового засідання не надав. Суд. вважає причини неявки відповідачки та її представника неповажними та продовжив розгляд справи за їх відсутністю, на підставі тих доказів, які надали сторони.

В су дових засіданнях, що передували, відповідачка та її представник позовні вимоги не визнати, пояснили, що порушення земельного законодавства з її боку відсутні. Крім того ніякої шкоди державі, вона не завдавала.

Представник третьої особи - Управління Держкомзему України в м. Миколаєві - в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.

Третя особа - ОСОБА_4 проти задоволення позову не заперечував та підтвердив суду, що ОСОБА_5 дійсно самовільно зайняла, земельну ділянку площею 0,0120 га, розташовану поміж земельними ділянками АДРЕСА_1..

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 ЗК України передбачає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Тобто обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстанозлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2005 року ОСОБА_5 належить земельна ділянка за номером АДРЕСА_1. На підставі вказаного договору відповідачці 03.06.2005р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 937 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 010500100535.

Рішенням Корабельного районною суду м. Миколаєва від 22.12.2005 року за ОСОБА_5 визнано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 На підставі цього рішення відповідачці 13.04.2006р. виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею. 938 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010600100361.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки №93 від 01.09.2009р. було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0120 га за рахунок міста за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою № 179 від 14.09.2009 року державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції з контролю за га. розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу самочинно встановленого паркану навколо цієї ділянки та приведення її в первинний вигляд для повернення її за належністю Миколаївській міській раді.

Відповідачка та її представник після оголошеної перерви в судове засідання не з'явилися, представник відповідача надав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, однак ніяких доказів про поважність причин відкладання судового засідання не надав. Суд, вважає причини неявки відповідачки та її представника неповажними та продовжив розгляд справи за їх відсутністю, на підставі тих доказів, які надали сторони.

В судових засіданнях, що передували, відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали, пояснили, що порушення земельного законодавства з її боку відсутні. Крім того ніякої шкоди державі, вона не завдавала.

Представник третьої особи - Управління Держкомзему України в м. Миколаєві - в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.

Третя особа - ОСОБА_4 проти задоволення позову не заперечував та підтвердив суду, шо ОСОБА_5 дійсно самовільно зайняла, земельну ділянку площею 0,0120 га, розташовану поміж земельними ділянками АДРЕСА_1..

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 126 ЗК України передбачає, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Тобто обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у неї таких документів є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21.02.2005 року ОСОБА_5 належить земельна ділянка за номером АДРЕСА_1. На підставі вказаного договору відповідачці 03.06.2005р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 937 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 010500100535.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.12.2005 року за ОСОБА_5 визнано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 На підставі цього рішення відповідачці 13.04.2006р. виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею, 938 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010600100361.

Як вбачається з акту обстеження земельної ділянки №93 від 01.09.2009р. було встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0120 га за рахунок міста за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою № 179 від 14.09.2009 року державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції з контролю завикористанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Миколаївській області ОСОБА_5 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, а саме за те, що самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,0120 га за адресою: АДРЕСА_1 і побудувала огорожу, та на неї був накладений штраф в розмірі 340 гривень,

01.09.2009р. був виданий припис, яким відповідачка зобов'язувалася в 30-денний строк сунути порушення земельного законодавства, проте зазначений припис виконаний не був.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_5 самовільно за рахунок міста зайняла земельну ділянку площею 0,0120 га за адресою: АДРЕСА_1

Згідно зі ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Земельна ділянка є державною власністю і відповідно до ст.ст.136-126, пункту перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні міської ради,а тому самовільно зайнята ОСОБА_5 земельна ділянка повинна бути повернута за належністю Миколаївській міській раді.

Таким чином позовні вимоги є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір». суд вважає за можливе стягнути з відповідача судовий збір у сумі 94,10 грн. за позовні вимоги немайнового характеру та 188,20 грн. судового збору, за позовні вимоги майнового характеру у зв' язку з тим. що прокурор був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК, ст.212 ЗК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов заступника прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_5, якій належать на праві власності земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 937 кв. м. та АДРЕСА_2, загальні площею 938 кв. м, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0120 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 яку привести у придатний дія використання стан шляхом демонтажу самочинно встановленого нею паркану навколо цієї ділянки та повернення її за належністю - Миколаївській міській раді.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 1430 гривень.

Стягнути з .ОСОБА_5 судовий збір в сумі 282 гривень 30 копійок який перерахувати на рахунок № 31211206700004 в ГУДКУ -у Миколаївській області, МФО 826013 ЄДРПОУ 23626096.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївський області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, при оголошенні вступної та резолютивної частини з моменту одержання повного тексту рішення

Суддя: В.Г.Циганок