АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 766/2971/18                 Головуючий в 1-й інстанції: Бочко Ю.І.

Номер провадження: № 11-кп/791/811/18                                          Доповідач: Калініна О.В.

Категорія: справи в порядку виконання

судових рішень у кримінальних справах

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       27 вересня 2018 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області у складі:

головуючого  судді: Калініної О.В.

суддів: Коломієць Н.О.

ОСОБА_1

при секретарі: Темнюк Т.А.

за участі прокурора: Фоменко О.В.

засудженого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 серпня 2018 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання ОСОБА_2 про його умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання, призначеного вироком Красногвардійського районного суду АР Крим від 04.12.2013 року за ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 71 КК України.

Задовольняючи клопотання суд першої інстанції виходив із того, що засуджений відбув встановлену законом частину строку призначеного покарання, довів своє виправлення.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність , постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання.

Прокурор стверджує, що суд першої інстанції не дав належної оцінку даним , що характеризують особу засудженого та відомості про його поведінку за весь час відбування покарання внаслідок чого безпідставно звільнив ОСОБА_2 умовно-достроково від подальшого відбування покарання. Так судом не було враховано, що ОСОБА_2 4 рази був судимий, ухилявся від органів досудового розслідування, двічі звільнявся від відбування покарання випробуванням, однак продовжував вчиняти умисні злочини, маючи не зняту та непогашену судимість, тобто на шлях виправлення не став.

Протягом строку відбування покарання 5 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності , що негативно характеризує його особу.

Апелянт вважає, що поведінка засудженого не є сумлінною, і відсутні підстави вважати, що він довів своє виправлення.

Заслухавши доповідь судді , думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення засудженого (в режимі відеоконференції), який просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, апеляційної скарги дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали провадження, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як видно із матеріалів провадження ОСОБА_2 відбуває покарання , призначене вироком Красногвардійського районного суду АР Крим від 04.12.2013 року за ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 71 КК України у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Згідно ухвали Суворовського районного суду м. Херсона від 18.03.2016 року з урахуванням положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано у строк покарання строк попереднього ув’язнення 1 місяць 5 днів.

Початок строку відбування покарання обчислено з 04.12.2013 року, кінець строку відбування покарання 29.11.2018 року.

21.02.2018 року засуджений звернувся до суду із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Задовольняючи клопотання , суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 довів своє виправлення.

Разом із тим, такий висновок суд не мотивував, взагалі не вказав передбачених ст. 81 КК України підстав та умов для звільнення засудженого від покарання умовно-достроково, виклавши у своєму рішенні лише зміст характеристики засудженого, наданої ДУ «Північна виправна колонія № 90»

Відповідно до ч. 2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Колегія суддів , проаналізувавши відомості про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, дані про особу засудженого в цілому, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для умовно- дострокового звільнення від відбування покарання.

Матеріали провадження підтверджують, що ОСОБА_2 , який відбуває покарання з 04.12.2013 року був працевлаштований лише з грудня 2017 року, до того часу не працював.

За час відбування покарання до засудженого 5 разів застосовувалися заходи дисциплінарного впливу у вигляді догани та суворої догани, які на теперішній час зняті та погашені, проте негативно характеризують особу засудженого.

14.05.2016 року установою виконання покарання було відмовлено у внесенні подання до суду про заміну покарання більш мяким, а 19.03.2017 року відмовлено у внесенні подання про умовно- дострокове звільнення мотивуючи тим, що ОСОБА_2 не довів своє виправлення.

Матеріали провадження свідчать про те, що ОСОБА_2 вчетверте притягується до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів , відбуває покарання за тяжкий злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком від 26.04.2012 року, що характеризує засудженого як особу , яка схильна до систематичної злочинної діяльності.

Ці обставини залишилися поза увагою суду.

Враховуючи дані про поведінку засудженого за весь час відбування покарання, те, що він періодично допускав порушення режиму утримання , за що на нього накладалися дисциплінарні стягнення , почав працювати лише у грудні 2017 року , тобто лише безпосередньо перед зверненням із клопотанням до суду , а також враховуючи дані дані про особу засудженого, та відомості щодо тяжкості вчинених ним злочинів, зокрема за які він відбуває покарання колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість досягнення мети покарання при застосуванні до засудженого умовно-дострокового звільнення.

Відбуття певної частини призначеного покарання та наявність заохочень, самі по собі не можуть бути визнані підставою для застосування умовно-дострокового звільнення засудженого від подальшого відбування покарання.

Позитивна характеристика засудженого також не зобов’язує суд застосувати умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання за відсутності підстав і умов, передбачених статтею 81 КК України.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те , що висновку суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам і судом неправильно застосовано закону України про кримінальну відповідальність.

Виходячи з наведеного, ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та обгрунтованою , внаслідок чого вона підлягає скасуванню на підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 409 , п.2 ч 1 ст. 413 КПК України із постановленням нової ухвали, якою у клопотанні засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 404, 407, п. 2, 4 ч. 1 ст. 409, п.2 ч 1 ст. 413 ст. 419 КПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

       Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 серпня 2018 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_2 скасувати.

       Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про його умовно-дострокове звільнення від невідбутої частини покарання, призначеного вироком Красногвардійського районного суду АР Крим від 04.12.2013 року.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

       Судді: (три підписи)

       О.В. ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_1

       Копія вірна, ухвала набирає законної сили 27.09.2018 року

       Суддя:                                                                О.В. Калініна